<span>Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист. </span>
<span>У неділю на могилу йшов співати бандурист. </span>
<span>А назустріч бандуристу панський вискочив лакей. </span>
<span>— Чим, — питає, — ти сьогодні розважатимеш людей? </span>
<span>Ти дивись, там про лакеїв не співай, не бубони, </span>
<span>Бо бандуру обчухраєм до останньої струни. </span>
<span>Бандурист подибав далі. Зустріча його глитай. </span>
<span>— Дам копійку. Ти про мене щось хороше заспівай. </span>
<span>А як бовкнеш щось погане про персону про мою, </span>
<span>Я спущу собак на тебе, я хортами зацькую. </span>
<span>Бандурист подибав далі. Чує — котиться ридван. </span>
<span>Із широкого віконця витикає пику пан. </span>
<span>— Йдеш, — питає, — на могилу? Знов співатимеш? Ну-ну… </span>
<span>Спробуй бовкнуть щось про мене — у могилу зажену. </span>
<span>Бандурист побрів понуро, а назустріч поліцай: </span>
<span>— З чим ти ходиш на могилу? Розкажи і проспівай. — </span>
<span>Бандурист, зітхнувши важко, відповів йому: — Ходім… </span>
<span>Станеш збоку та й почуєш, що співатиму усім. — </span>
<span>Поліцай спідлоба блимнув і оскалився, як звір: </span>
<span>— Щось почую незаконне — запроторю у Сибір! </span>
<span>Бандурист поклав бандуру на притоптану траву. </span>
<span>— Я, — сказав, — сліпий, незрячим сорок літ уже живу. </span>
<span>І не бачу, що ти, хто ти — отаман чи генерал, </span>
<span>Що на себе почепив ти — пістолет чи самопал. </span>
<span>Та нащо мені те знати? Я бреду, як уночі. </span>
<span>Все добро моє — бандура та торбина на плечі. </span>
<span>Але знаю, серцем чую: жде на вас погибель десь, </span>
<span>Якщо ви старого діда ще й сліпого боїтесь. </span>
<span>Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист. </span>
<span>Не співав у ту неділю на могилі бандурист.</span>
<span><span>Сперечаються хлоп'ята, жваві дошкільнята. </span>
<span>— А наш татко розумніший за вашого татка! </span>
<span>— Чого ж це він розумніший? </span>
<span>— Того, що наш татко </span>
<span>Грошей вашому позичив отако багато. </span>
<span>— Не хвалися, бо розуму в нашого хватає. </span>
<span>Він як гроші позичає, то не повертає.</span></span>
