<span>Економіка (від грецького слова ойкономіа, де "ойкос" означає дім,
господарство, а "номос" - закон, правило), в буквальному перекладі -
мистецтво ведення домашнього господарства. В сучасному розумінні - це
народне господарство країни (або його частина), яка включає відповідні
галузі та види виробництва. Існують такі поняття, як економіка країни,
регіону, області, галузі.
Отже, економіка - це багатопрофільна система, яка має складну
функціональну структуру.
Економічна система, точніше кажучи, той чи інший її історичний або
функціональний тип, визначає характер і природу соціально-політичної
системи суспільства в цілому. Вона є основною детермінантою розвитку
будь-якого суспільства в будь-який період його історичного розвитку.
Тому результати її реформування найбільшою мірою відбиваються на
характері функціонування та реформування суспільства в цілому.
Функціонування наведених систем опосередковується певними механізмами,
вмонтованими в ту чи іншу історичну модель організації економіки. В міру
свого розвитку суспільство залежно від конкретно-історичних умов,
використовувало два принципово відмінних механізми організації економіки
та управління нею: централізоване (державне); децентралізоване
(ринкове). Перша модель у літературі отримала назву "державний спосіб
виробництва" (азіатський за Марксом). У системах цього типу координація
праці окремих індивідуальних працівників здійснюється переважно поза
економічними методами (адміністративними), іноді шляхом прямого примусу.
Товарно-грошові відносини та стимули тут носять другорядний,
підпорядкований характер. Передумовою таких систем є сильний центр, роль
якого бере на себе держава або інша влада, яка спроможна нав'язати
суспільству свою волю. Друга модель, яку деякі дослідники називають
європейською, спирається на широку господарську самостійність
товаровиробників. Засобом координації праці в цих системах виступають
товарно-грошові відносини та конкуренція, які нав'язують
товаровиробникам певний спосіб дій. Отже, в першому випадку координатор
- держава, в другому - ринок. Людство в своєму поступальному розвитку
використовувало (і використовує) як першу, так і другу моделі
організації економіки. Яка з них краща? Однозначної відповіді на це
питання бути не може. Чому? Річ у тім, що основою життя людського
суспільства є виробництво матеріальних благ. А будь-яке виробництво
передбачає застосування праці людей. Причому праця, яка лежить в основі
виробництва, містить у собі певну двоїстість. З одного боку, вона, як
процес, неминуче передбачає спілкування різних робітників, а також
задоволення певних потреб суспільства. Тому вона завжди носить
суспільний характер. З іншого боку, в процесі виробництва беруть участь
окремі індивіди, для яких трудова діяльність виступає в першу чергу як
їх особиста справа, тому одночасно будь-яка праця є приватною,
індивідуальною. </span>
Що можна зробити для майбутнього України?
Багато хто з дорослих не вірить у майбутнє нашої країни, вважають, що Україні відстала від цивілізованих європейських країна на цілі десятиліття, що нічого світлого попереду немає. Але молодь України так не думає!Україна!.. Це слово з глибокою шанобою і гордістю промовляють справжні сини і дочки України. Україна! Це — київська Софія і Золоті ворота, ласкаве Чорне море і бурхливі потоки, що із срібним передзвоном мчать з гір на долини, пшеничні лани і блакитне небо, розкішні каштани і сумні верби, це краса зелених Карпат. Україна!.. Хтось згадає безстрашного Святослава, комусь хвилюватимуть душу неповторні українські пісні, хтось побачить перед собою козацькі полки, що виступають у похід, перед кимсь постане легендарна Маруся Чурай…Я часто замислююсь над питанням: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, якою мовою спілкувалися наші предки? Вивчаючи твою славну історію, можна побачити, як багато ти, Україно, зазнала лиха, яке буває тільки в страшних казках. Твою історію зіткано із світла і темряви, з радості і смутку.Українцi мають усi пiдстави пишатися тим, що їхня Батькiвщина не раз переживала днi могутностi й слави, мала справдi легендарних героїв, мужньо долала найважчi випробування. I потiм вiдроджувалась, виростала з руїн, виховувала новi поколiння, закоханих у рiдну землю лицарiв правди i волi. Ми можемо пишатися тим, що Україна нiколи не поневолювала iншi народи, а лише захищала себе вiд ласих на чуже добро близьких i далеких сусiдiв.На жаль, цiлими сторiччями ворогам за допомогою грубого i жорстокого, як правило, кривавого насильства, облудної брехнi i пiдступу, розпалювання ненавистi мiж етнiчними групами українцiв удавалось панувати над Україною. Майже всi завойовники кричали нахабно, безсоромно i цинiчно, що вони несуть українцям тiльки добро i щастя. Прикро, але дехто з наших спiввiтчизникiв ставав на службу до чужинських можновладцiв i допомагав їм гнобити свiй народ. Перевертнями i яничарами, а в наш час манкуртами називають люди таких осiб, якi за грошi ладнi вiдректися навiть вiд рiдної матерi. Але були й тi, якi, навiть настромленi на польсько-шляхетськi палi та пiдвiшенi на турецьких залiзних гаках за ребра, вмирали з iменем України на устах. Їй вони вiддавали усi свої сили, здiбностi, працю i навiть життя. Кожна така людина розумiла, що тiльки тодi її Батькiвщина, Україна, зможе стати господинею на власнiй землi, коли всi її сини i дочки будуть щоденно працювати для досягнення цiєї великої, святої справедливої мети. Якби нас змалечку навчили вклоняти ся рiдному пороговi, рiдної мови, може, тодi не розгубили б ми зiбраної попереднiми поколiннями духовної спадщини i були б добрiшими й милосерднiшими. Але чужi школи i вчителi не тiльки не виховували у дiтей почуття любовi до рiдного, а, навпаки, отруювали їх безсоромно брехнею про тих, що поклав свою працю, а iнколи й життя на священний вiвтар незалежностi. За цих умов кращi iсторики i письменники, незважаючи на переслiдування, писали i видавали правдивi лiтературнi та науковi твори не лише для дорослих, а й для шкiльної молодi. Хто з наших сучасникiв не знає такi iмена, як Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Дмитро Яворницький, Пантелеймон Кулiш та iншi.Але, незважаючи на те, як важко живеться сьогоднi українському народовi, хочеться сподiватись на те, що ми виживемо, вистоїмо. Над Днiпром не вигасає дух народу, не пропаде i його сила. Свiдомiсть українцiв постiй-но змiнюється i здобутки нашi ростуть. Народ не перестає боротися за свої права. Українська нацiя росте i розвивається, хоч як їй важко жити, i це додає всiм надiї й вiри, що доля народу змiниться на краще.Україно!.. Тобі і сьогодні доводиться нелегко: чорнобильська катастрофа, екологічна небезпека, економічна криза, безробіття. В суспільстві процвітають злочинність, байдужість, підлість, рідкістю стає великодушність, чесність, милосердя.<span>Однак, не все так погано в нашому домі. Сучасна молодь України охоче вивчає історію України, знає свята, традиції, звичаї українського народу, люблять слухати пісні — красиві, влучні, ніжні. Багато моїх ровесників записані в громадські організації «Пласт», відвідують заходи присвячені культурі та історії України. Молодь цікавиться своїм минулим і сьогоденням.</span>