<span>Стоял теплый летний день. Светило солнце, и дул легкий ветерок. По лесу шла девочка. Она собирала ягоды и слушала звонкое птичье пение. Птицы весело переговаривались друг с другом. Девочка подумала: "Интересно, а могут ли разговаривать растения друг с другом?" Тут она увидела заросли брусники под сосной и стала рвать ягоды. Потом она устала и села под березкой, которая стояла рядом, и незаметно для себя задремала. И вдруг она услышала разговор. Это разговаривали три подружки: сосна, береза и брусника. Их голоса были похожи на шелест листьев.
Сосна сказала: "Не хочу, чтобы наступали холода. У березки опадут листья, и она не сможет разговаривать. А брусника, хотя и не сбросит листья, будет покрыта снегом, и я не услышу ее голоса. Послушай, подружка береза, не сбрасывай листву!" "Не могу, - отвечает березка, - Как только кончается лето, во мне начинают происходить изменения. В моих листьях разрушается хлорофилл, а желтое красящее вещество в хлоропластах клеток остается и становится заметным. Поэтому мои зеленые листья превращаются в желтые. А еще в клетках листьев накапливаются ненужные и даже вредные вещества, и я сбрасываю листья. И еще я это делаю потому что, если я оставлю листья, им понадобиться много влаги, а мои корни не могут всасывать холодную воду, и листья все равно погибнут" Тогда сосна обратилась к бруснике: " А почему ты не сбрасываешь листья?" Брусника ответила: " А потому, что листья у меня мелкие и очень плотные, и поэтому они не испаряют влагу, а сохраняют ее в себе. И под снегом мне тепло".
Тут девочка проснулась и посмотрела на трех подружек, но они только шумели от ветра, и больше ни одного слова девочка не услышала.</span>
<span>Авізо, дивидент, завдаток, акредитив, лізинг, апеляція, авансування, асоціація, заявник, обчислення.</span> <span /><span><span><span /></span></span><span><span /></span><span><span /></span>
У людини безліч чеснот: доброта, щедрість, чуйність, уміння співчувати і любити і багато інших. І усі вони засновані на любові людини до людини. І є ще така щиросердечна якість, як милосердя. І воно теж спрямоване на те, щоб довести, що несправедливе латинське крилате висловлення «Людина людині вовк». Але мені здається, що саме милосердя виявляти найважче. Для того щоб бути милосердним, потрібно уміти прощати. Потрібно бути щирим гуманістом. Тому що споконвічно милосердя було проявом великодушності до поваленого ворога. Та й зараз, на мій погляд, милосердя — це прояв великодушності до того, до кого не хочеться його проявляти.
Легко поспівчувати бабусі в переході метро, поклавши їй у протягнену долоню кілька монет. Легко здаватися щедрим, купити молодшій сестричці не звичайні льодяники, а шоколадні цукерки. Легко бути добрим, допомагаючи молодій мамі нести коляску на сьомий поверх. І як же важко утриматися від того, щоб не «добити», не знищити, не деморалізувати цілком переможеного ворога. І ще: бабуся побажає здоров'я на подяку за милостиню, сестричка поцілує в щічку липкими від шоколаду губами, молода мама гаряче подякує за допомогу. Адже відповіддю на добро найчастіше буває добро. Тільки ворог за милосердя навряд чи подякує. А може зненавидить, хто знає.
Важко допомагати тому, з ким ти в поганих стосунках, але хто насправді має потребу у твоїй допомозі або твбїй поблажливості. Іноді бути милосердним нестерпно важко. І, зрозуміло, це дано не кожному. І мені навіть здається — тільки обраним.
Я побачив літнього чоловіка. Він чомусь привернув(ла) мою увагу, тож я почав роздивлятися його.Чоловік був доволі високим і масивним. Здоровань вештався по трутуару та щось горлопанив. Деякі люди з багатоповерхівки , під вікнами якої шастав чолов'яга , позбігались до вікон всоїх квартир.
У нього було довге , руде волосся зав’язане у «хвостик». Мужик роздивлявся навкруги своїми великими зеленими очима, відкритими та виразними, а в них чомусь проглядалось занепокоєння. Мабуть, у нього щось трапилось , а можливо він просто був в стані алкогольного сп'яніння. Та все ж я не наважився підійти й запитати.
стилістично забарвлені слова : здоровань , вештався , горлопанив , багатоповерхівка , шаставчолов"яга , мужик
<span>піде?</span>
У хліба довгий шлях до столу. Спочатку маленькі зернятка пшениці сіють у полі. Там вони достинають під ласкавими променями сонця. Коли колоски пшениці вже дозріли, то на поля приїзджають комбайни і збирають пшеницю у великі машини. Потім зібрані зерна відвозять до млину і там їх перемелюють у борошно, Його привозять дохлібозаводів, де пекарі випікають хліб. Ось таку довгу та цікаву подорож проходить хліб, перш ніж потрапити до нашого столу.
