<span>Петрусь<span> народився в багатій родині поміщика. З народження він був сліпим. Мати, дізнавшись про сліпоту Петруся, намагалася оточити сина зайвою опікою і увагою. Вона прагнула балувати його, пестити і леліяти. Але дядько Петруся, Максим, що втратив на війні ногу, зажадав, щоб до хлопчика не виявляли «дурну дбайливість». На думку Максима, Петрусь повинен був сам пристосовуватися до життя. І надалі дядько залишався суворим і добрим другом хлопчика. Він не дозволяв Петрусеві відчувати свою неповноцінність. Герой з дитинства займався музикою, розвиваючи і збагачуючи свій духовний світ. Петрусь виріс повноцінним, духовно багатим і талановитою людиною. Він став музикантом. До свого першого концерту він пройшов тяжкий шлях, на якому були розчарування у собі, горе, сльози, душевна криза. Завдяки дядькові Максиму, Петро знайшов у собі сили перебороти себе, здолати обставини, пов'язані зі сліпотою. Герой дійсно прозрів, тому що побачив реальне життя, пізнав його і зміг подарувати своє мистецтво людям. Окрім того, Петрові пощастило, що він зустрів Евеліну. Дівчина покохала його і вийшла за нього заміж. Отже, він щасливий ще й тим, що пізнав кохання, має сім'ю, маленького сина, який народився зрячим. У нього попереду щасливе майбутнє.</span></span>
Стихотворение «Я помню чудное мгновенье» было написано А. С. Пушкиным в 1825 г. Это лирическое произведение посвящено А. П. Керн. В его основу положены реальные факты биографии Пушкина.
<span> В заглавной строфе описывается первая встреча поэта и его возлюбленной. Пушкин характеризует этот момент очень яркими, выразительными эпитетами («чудное мгновение», «мимолетнее виденье», «гений чистой красоты»). Любовь для поэта – это глубокое, искреннее, волшебное чувство, которое полностью захватывает его. </span>
<span> Дальнейшие три строфы стихотворения описывают следующий этап в жизни поэта - его изгнание. Тяжелое время в судьбе Пушкина, полное жизненных испытаний, переживаний. Это время «томленья грусти безнадежной» в душе поэта. Расставание с его юношескими идеалами, этап взросления («Рассеял прежние мечты»). Возможно, были у поэта и моменты отчаяния («Без божества, без вдохновенья») Упоминается также о ссылке автора («В глуши, во мраке заточенья …»). Жизнь поэта словно замерла, потеряла смысл. </span>
<span> В дальнейшем поэт вновь встречает любовь своей молодости, о чем повествуют заключительные строфы стихотворения. Пятая строфа очень похожа на первую. Пушкин пробуждается, возрождается. Вместе с прекрасной музой к поэту возвращается вдохновение, желание творить. </span>
<span> Данное стихотворение написано пятистопным ямбом с перекрестной рифмой. Ритм четкий, композиция очень музыкальна.</span>
На папирусе , глине , пальмовые листья
Мне понравилась сказка чапека собачья казка потому что она более насыщеная с эмоциями, а так в полне не плохо))