Благодаря поэтическому дару, Михаил Юрьевич предоставил современникам возможность честно посмотреть на себя, оценить себя как людей, от которых зависит будущее, предупредил, что равнодушное поколение заслужит лишь презрение потомков.
Таким образом, если тема "Думы" - характеристика поколения 30-х годов 19 века, то идея - призыв к действию, и призыв этот дан негативно, через отрицание пассивности.
Оллрьлороьдлриь
Оо4лкдежжехежеже
Значення священних книг народів світу для розвитку мистецтва і культури в цілому неоціненне. Адже релігійні сюжети є основою багатьох художніх та мистецьких творів. Священні книги людства пройшли крізь віки й зараз чинять вплив на життя людей. У першу трійку таких книг входять Веди, Біблія й Коран — три наріжні камені світової літератури. Ці книги беруть початок у сивій давнині, у глибинах якої потонули всілякі відомості про їх творців, і тепер, у відповідь на питання, хто їх написав, знайти відповідь неможливо. Щодо змісту цих книг, то кожна з них у своїй особливій, притаманній лише їй формі розповідає про устрій світу та його рушійні сили; викладає той морально-етичний кодекс, якому мають слідувати народи, серед яких ці книги виникли. З впевненістю можна сказати, що в Україні найпупулярніша священна книга — Біблія. Вона несе у собі сказання, суть яких є близькою та рідною для всіх людей. Її сюжети настільки міцно ввійшли в наше життя, що іноді, почувши, прочитавши чи побачивши дещо, ми не зразу ж розуміємо, що ці мотиви взяті з Біблії. Навіть відкинувши релігійну сторону питання (адже не всі відносять себе до християн), не можна не зазначити того, що в країнах Європи, Північної та Південної Америки та в інших куточках земної кулі та людина, яка не знайома з біблійними легендами, не може назвати себе ерудованою та освіченою особою. Адже величезна частина світового мистецтва нерозривно пов’язана з Біблією, її легендами і сказаннями. До цієї частини належать не тільки собори, церкви, фрески на їх стінах. Хіба може людина, не знайома з «Книгою книг» пояснити походження таких афористичних фраз, епітетів, порівнянь, як «Ноєв ковчег», «голуб миру», «Содом і Гоморра», «блажен хто вірує», «соломонова мудрість», «змій-спокусник» і безлічі інших? А повною мірою зрозуміти красу «Давида» і «Мойсея» Мікеланджело, мадонни Рафаеля та Леонардо Да Вінчі, фресок Джотто та багатьох інших митців різних областей і сфер, які черпали натхнення з вічного джерела Біблії? Відповіддю буде категоричне «ні». Веди і Коран мають такий же вплив на людей, як і Біблія. І неважливо, як саме ми ставимось до них: як до Священних писань і слова Божого чи просто як до Великих Книг, що впливають на розвиток людства. Важливе те значення, яке вони мають для народів світу; та мудрість, яку вони несуть у собі; ті знання, які вони розкривають кожному, хто звернеться до їх сторінок; важливі ті світло й любов, які мільйони людей беруть із їх невичерпних глибин.
Постоянные эпитеты:
Красная девица;
черной зависти;
злая мачеха;
алым губкам; доброй вести;
люди добрые; красну солнцу
могу ещё метафоры написать вот :
Средства выразительности в сказке «Сказка о мертвой царевне и семи богатырях» :
Сравнения: год прошел как сон пустой.
Метафоры: под святыми стол дубовый.
Эпитеты: белешенька земля, тяжелешенько вздохнула, мерзкое стекло, мать брюхатая, красная девица, позолоченный рожок, во тьме глубокой, плод румяный, с молодецкого разбоя, горько плачет, темной ночки.
Юмор: я там был, мед-пиво пил - и усы лишь обмочил.
Риторические вопросы, обращения, восклицания:
Но как быть? Черт ли сладит с бабой гневной?
Инверсии: черной зависти полна, тужит бедный царь по ней.
Градация:
Как царица отпрыгнет,
Да как ручку замахнет,
Да по зеркальцу как хлопнет,
Каблучком-то как притопнет!.. ;
Обойди всё царство наше, Хоть весь мир!
И Инфинитиву сказал: «Если у тебя нет времени, можно его приобрести! Просто убери суффикс «ть» и поставь суффикс «л». Теперь у тебя прошедшее время, мужской род, единственное число»
-- Но ты же теперь не Инфинитив! – сказал другой глагол. –А таких глаголов у нас много!
- Но основа у меня та же,- возразил Инфинитив.
– Ну и что! У глаголов прошедшего времени, мужского рода, единственного числа бывает такая же основа, как у Инфинитивов
- Эх, тогда придётся вернуть всё назад. Я никому не нужен.
Тут раздались голоса глаголов.
- Ты нам очень нужен! Ты помогаешь нам правильно писаться! Кто нас будет проверять? Без тебя нас будут писать с ошибками! Вот так: повесЕл, заботЕлась, размАтать. Нравится? И нам нет!
- Хорошо, я остаюсь с вами. Я всё понял! Каждый должен быть на своем месте.
<span>
</span>