<span> Я живу в оточенні близьких людей. На їхню любов до мене відповідаю добрими справами.</span>
У суботу допомагаю мамі прибирати наше затишне житло. Підливаю квіти, замітаю підлогу, ставлю на місце вимитий посуд. Інколи ходжу до магазину. У неділю провідую свою дорогу бабусю. Вона з нетерпінням чекає наших зустрічей. Допомагаю мамі бавити меншого братика. Часто гуляю з ним у нашому дворі.
<span> Добрі справи приносять моїм близьким радість.</span>
Плавання обличчя заллється гіллястий любов'ю сталлю безділля щеплення гусеня ділення пам'яттю скатертю колосся Полісся безсмеретя віткриття ртуттю насіння суддя стаття ста
тей Ілля зілля бажання свіжістю зарання навмання
вправа 313
Відповідь:
1.Школа відкриває перед тобою дивовижний світ.
2.Не забувайте вживати у спілкуванні з людьми лагідні, приємні слова.
3.Чи ти намагався порахувати блискучі зірки в нічному небі?
4.Військовий захоплено розповідав про свою пригоду.
5.Наша земля красива і щедра!
Пояснення:
Соловейко... Кому в Україні не відома ця дзвінкоголоса пташка? Хто не насолоджувався неперевершеним співом солов'я?
<span>Я живу у Харкові. У мальовничих гаях поблизу міста, біля річок і ставків у середині травня можна почути спів соловейка. Я не раз бував з батьками о цій порі за містом. Ми слухали спів солов'я, але я жодного разу не бачив цю пташку, скільки не придивлявся до зелених хащів. Соловейко наче кепкував з мене: і не відлітав далі, і залишався невидимим. Я ж так старався його розгледіти. Мені було цікаво, яке воно, те загадкове створіння, здатне так гарно, так натхненно співати. У Костянтини Малицької в художньому описі я знайшла відповіді на мої роздуми про загадкову сіру пташку весни. Авторка опису розповіла про солов'я так, ніби вона розповідала про людину. Читати її твір цікаво й корисно. </span>
<span>Прилітають солов'ї з вирію тихо і непомітно. Вони не галасують про свій приліт як дикі гуси чи журавлі. їх не чути й не видно до того часу, коли тихого травневого надвечір'я навколишній світ не наповниться солодким неперевершеним співом. </span>
<span>Солов'їна пісня — це не лише гімн весні, це гімн коханню. Адже співає соло¬вей тоді, коли його подруга висиджує у гніздечку солов'ят. Багато цікавого розповіла авторка опису про характер солов'я, про його звички. Виявляється, співають солов'ї і в клітці. Але пісня в неволі зовсім інша: "Ся піснь — піснь неволі, сумна, уривиста, наче та думка в'язня, що, відбившись об мури таємниці, назад глухим гомоном повертає в грудь невільника. Лиш піснь на свободі справжньою є піснею!" </span>
<span>Я люблю весну, люблю наші родинні поїздки за місто. Я люблю милувати¬ся сосновими лісами і березовими гаями, люблю дивитися на дзеркальну гладь ставків і озер. Люблю слухати солов'їний спів. Мені досі не пощастило побачити дзвінкоголосого птаха весни. Можливо; я його колись і побачу, але твердо знаю, що ніколи в житті не триматиму солов'я у клітці. Нехай собі співає на волі, подалі від гамірливих вулиць міста. </span>