Дід Платон був жорстоким до ворога, вчив молодих солдат зниважати ворога. Він був сильним духом, дід небоявся війни і казав воїнам яких переправляв через річку "я нерозумію як вже є війна так навіщо боятися її", і був рибалкою.
Занять додому.
Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому.— Що з Тобою, мій синочку? — засміялась мати.—
Та невже ти в школі носом учишся писати?
— Смійся, смійся,— каже хлопчик.— Зараз ти заплачеш,
Коли двійку у моєму зошиті побачиш . Учитель.Що ви знаєте про Червону книгу?
Учень.
Червона книга - це
список дефіцитних тварин.
Учитель.
Що ви знаєте про молі?
Учень.
Це хижа тварина, пожираюче вовняні шкарпетки.
Учитель.
Яке призначення плавців у риби?
Учень.
Плавці призначені для того, щоб риба могла гальмувати на поворотах.
Учитель.
Що ви можете розповісти про Пржевальським?
Учень.
Пржевальський вигадав нову породу коней.
Учитель.
Хто знає, чому лелеки на зиму відлітають до Африки?
Учень.
Щоб і негри могли мати дітей.
Учитель.
Чим живляться їжаки?
Учень.
Швидше за все, кактусами.
Я зробив гарну презентацію
Головна думка твору : засудження байдужості людей до горя своєї Батьківщини і невільного становища рідного народу
У країні Сльозолий правив цар Плаксій. У нього було три дочки — Нудота, Вай-Вай та Плакота і три сини Плаксуни. Цілими днями вони плакали. Цар звелів, щоб плакали і всі діти в країні, бо він любив їхні сльози пити.
Незважаючи на заборону сміятися, до дітей приходив добрий дядько Лоскотон і веселив їх. За Лоскотоном ганялися цареві охоронці, але ніяк не могли спіймати. Тоді цар Плаксій пообіцяв тому, хто спіймає Лоскотона, віддати свою дочку за дружину. Був у царя капітан Макака, який дуже хотів стати царським зятем. Він підстеріг Лоскотона і спіймав його.
У палаці зібралися грати весілля. Але тут до в'язниці, де сидів Лоскотон, прийшли батраки й робітники і звільнили доброго веселого чоловіка. У царя в цей час був бенкет: усі скакали й од щастя гірко плакали, бо то радість у них така. Аж раптом — Лоскотон! Стрибнув до царя на трон, почав його лоскотати, і Плаксій так розреготався, що аж лопнув од сміху. Цареві діти втекли до чужих країв, а країна та живе весело й донині.