Анна, Яна, воз, дід, замок.........незнаю можливо це не воно, але тримай)
Без минулого немає майбутнього<span>Без минулого немає майбутнього
Що для нас історія? Для когось - це забутий курс зі шкільної або вузівської програми, набір подій та дат, які забуваються вже на наступний день після екзамену. Для інших історія - це події з їхнього власного життя, які приємно або не дуже згадувати в години відпочинку. Однак мало хто з нас замислюється над тим, що саме події минулих віків сформували нас такими, як ми є. Питання самоідентичності, культурної унікальності та розвитку менталітету у нас, слов’ян, вивчаються набагато гірше, ніж ті самі процеси в англосаксів, італійців чи німців. Причин цьому безліч. Однак факт сумний. Ми, як етнос, погано знаємо свою історію і ще менше вчимося на її помилках.
Особливо шкода такого забутого періоду славної нашої загальнослов’янської історії, як доба Київської Русі. Ця могутня держава сотні років процвітала між Білим та Чорним морями, сотні її міст були розкидані від Балтики до Уралу. Унікальна високорозвинена культура нашої прабатьківщини вражала іноземців. Лише один приклад - у Західній Європі десятого-одинадцятого сторіччя навіть монархи були неписьменними, а в нас, як свідчать археологічні знахідки, навіть селяни та ремісники добре знали грамоту і вели між собою жваве листування. Погодьтеся, цим можна та потрібно пишатися. Великі київські князі навіть у кошмарному сні собі не могли уявити, що їм запропонують приєднатися до якоїсь спілки західних варварських королівств. Київська Русь була великою економічною державою Європи. Наші товари були бажаними на ринках всієї Європи, а військова система давньоруської держави була взірцем для армій держав сусідів.
Відновленням історичної пам’яті про ті славетні часи вже досить давно займається благодійна організація “Слов’янський фонд”, якою керує відомий громадський діяч Володимир Янченко. Стараннями фонду в тридцяти чотирьох кілометрах</span>
1) Піду у садочок вишневий,
<span>Послухаю спів солов'я, </span>
<span>Там ранок зустріну рожевий, </span>
Тобі я вклонюся, земля. <span>Ф. Пантов
(обставини: У САДОЧОК, ТАМ)
</span>2) Привітний і світлий наш сонячний дім,
Як радісно й весело жити у нім.<span>А. Німенко
(ОБСТАВИНИ: радісно, весело)
</span>3) Любіть Україну, як сонце, любіть,
<span>як вітер, і трави, і води…(В. Сосюра)
обставини: ЯК СОНЦЕ, ЯК ВІТЕР, ТРАВИ, ВОДИ)
</span>4) Ти з давніх віків непокірна була
І волю свою боронила невпинно. (Микола Верещака)<span>
ОБСТАВИНИ: з давніх віків, невпинно)
</span>5) Нарешті збулося - її здобула
Звитяжна моя Україна. (Микола Верещака)
обставина: НАРЕШТІ
6) В садах і дібровах в вечірні часи
Чарує нас пісня дзвінка солов'їна (Микола Верещака)
ОБСТАВИНИ: в садах і дібровах, в вечірні часи
Оспівати в піснях, словом не сказати, жити в Україні.
Двадцять <span> [д в а д ц` а т`] - - о - = о = 8 букв, 7 звуків, 2 склади (двад-цять)</span>
