Про людину яка усе робить добре та чесно.
про человека который делает добро и не обманывает.
<span>Такий
член речення відокремлено:
1) Замість тополь, край шляху виросли металеві щогли.
<em>В) додаток</em></span><em />
<span>
2) Літаючи, кажани з'їдають нічних комах.
<em>Г) обставина</em>
</span>
Прекрасна,чудова природа. Нічний,морський пейзаж. Високі,далекі гори.
Одного разу мати покликала мене: "Юрко, дивись, якого бутузика я нам принесла". Я кинувся до дому. Мама тримала кошик, там на підстилці з трави і листя копошився хтось товстий у сріблястій шкірці.
Ми увійшли у кімнату, підійшли до канапи. "Ну, вилазь, малюк, не бійся", - запропонувала матуся.
З кошика з" явилась довгаста мордочка з чорним носиком, блискучими очима й дуже маленькими стоячими вушками. Мордочка у звірка була презабавна: верхні і ніжні ії частини - сіренькі, по середені від носа до вух тягнулись широкі чорні смуги.
Малюк вибрався з кошика. Який же він був цікавий! Дуже товстенький, справжній бутузик. Шерстка світла, срібна. Ніжки темні, немов він вбрався в чорні чобітки і чорні рукавиці.
Мати дістала з буфета пляшечку з соскою і налила туди молока. Малюк відразу ж зміркував у чому справа, всю соску у рота забрав і навіть очі затулив від задоволення.
Я себе шею сломала, читая текст.
Один Горобчик спав собі солодко на височині, на сідалі під стріхою, навіть і не замислюючись як то він буде зимувати і як взимку прогодуватись. Спав і бачив чудний сон. Буцім то навколо нього багато птахів у сяючому одязі – шиї у них блищать, як оксамит, їхні дзьоби – золоті, а пір’я утворюють то зелені, то червоні хвилі, очі ж блищать від красоти, як крапля роси на світанку!Дивлячись на це, Горобчик здивувався і мовив собі:– Бідолаха я, сіромаха! Який жалюгідний мій одяг.Тільки но він про це подумав, як його сіреньке пір’я стало барвистим. Від радості Горобчик почав перескакувати з гілки на гілку й не міг натішитися.Ще не встиг нарадуватись досхочу, а страшна небезпека вже чатує впасти на його бідну голову: гадюка, яка щойно лежала згорнута кільцем, блискавично кинулася на нього і за маленьким не вхопила бідного Горобчика. Ледь втік горобчик, а вже на нього чатує нове лихо: мисливець, який побачив таке яскраве пташеня і відразу заходився його ловити. Горобчик каже:– Марно я тішився! А як же мені добре було вдома під стріхою!І тієї ж хвилі проснувся Горобчик, озирнувся і мерщій униз – стриб-скік, скупався у калюжці, стриб-скік та й заспівав:<span>– Чик-чичирк, чик-чичирк!</span>
