Твір - опис зими
Зима — це дивовижний час року. З настанням зими приходять холоди, все на вулиці вкривається білим, чистим, пухнастим снігом, наче всю землю огортає біла ковдра.
Коли я дивлюся в своє вікно, бачу снігові замети та дітей, що катаються на гірці. Деякі з них грають в сніжки й ліплять снігову бабу. Але все частіше з настанням зими я став бачити незадоволених людей, які ховаються під капюшон чи закутують шарф найсильніше, щоб, напевно, не замерзнути на холоді.
Я дуже люблю зиму, не дивлячись на холоди. Взимку можна кататися на санчатах, на ковзанах, грати в сніжки, ліпити сніговиків чи снігових баб. Звичайно, не можна забувати й про Новий рік, адже це чарівне свято, яке буває лише раз на рік.
Твір-опис міста в художньому стилі
Київ у минулому й сьогодні
Київ вражає своєю багатоликістю: з одного боку — це велике сучасне місто, а з іншого — кожна стара вулиця — це історія, що завмерла в часі й просторі. І хочеться зупинитися, подумки зануритися в той далекий час, коли біля Золотих воріт стояли відважні русичі, коли матері благословляли своїх синів у далекий похід і терпляче чекали їхнього повернення. Трагічні звістки про своїх чоловіків та синів сприймали киянки мужньо, і єдиною втіхою було те, що гинули мужні воїни заради рідної землі, рідного краю.
У Києві мирно вживаються й сучасне (модернове), і старожитнє, вони ніби доповнюють одне одного, прокладаючи місточок з минулого в майбутнє. Здається, що кожна вулиця пов'язана з якоюсь знаменною чи трагічною подією в історії нашої Батьківщини. Ось, наприклад, Банківська вулиця з її чудернацьким архітектурним витвором — Будинком химер (цікава й незвичайна історія створення цієї будівлі), неподалік — офіційно велична споруда приміщення Конституційного Суду.
А Софія Київська? Це таке незабутнє враження, коли маєш можливість доторкнутися рукою до кам'яних стін, які були ще за часів Ярослава Мудрого! Або пройтись Андріївським узвозом і поговорити з митцями-умільцями, які прямо на вулиці пропонують свої твори: від звичайного «ширпотребу» до дійсно мистецьких витворів.
Чи побувати в будинку Булгакова, який знаходиться неподалік. Або спинитися поруч із пам'ятником такої неоднозначної у ставленні до княжих справ княгині Ользі й подумати про тлінність людського буття та невмирущість історії.
Можна здійснити екскурсію на територію Києво-Могилянської академії, саме в ній кілька століть тому навчалися передові мислителі Європи, тут був і Г. Сковорода з його незабутніми філософськими поглядами.
Але Київ — це не тільки святкові вулиці. Це й безпритульні діти, яких можна зустріти на Хрещатику в переходах метро, і безліч реклам і вивісок англійською мовою (які ж ми були патріотичні, коли боролися з російськомовними написами!). Та попри всі проблеми, які є в кожного міста, відчуваєш, що ти — в столиці.
<span>...Проводжають навесні гостей міста квітучі дерева-символи Києва — каштани. Вони урочисто тримають канделябри суцвіть, ніби гостинні господарі: раді були вам, приїздіть ще до нас.</span>
Дятел- невеличка пташка, що живе у лісах, парках та скверах. Пір’я на спині і крилах у нього чорного кольору, а грудка біла, на голові, ніби червона шапочка вдягнена. У дятла міцний дзьоб. Ним він дістає комашок та личинок з-під кори дерев. Міцно тримається дятел своїми кігтистими лапками за стовбур, спираючись на хвіст тримає він вертикальне положення. Дуже велику користь приносить ця пташка.
Джерело
На мою думку,нормальна держава повинна мати нормального призедента.У ній повинні діяти всі закони.Люди,міліціонери не мають права бити та ображати інших.Ніхто не повинен
Синоним кругозор думаю ,что правильно