1) Оксанка - дуже мила дівчина.
2) Їдучи додому ми проїждали повз зелені сади.
3) У Світлани Романівни дуже розумні діти.
тянуть, медлить
.......................................
Предлагаю версию: современное значение выражения "тянуть кота за
хвост" - результат контаминации. Сейчас оно употребляется чаще всего в
значении "затягивать какое-то дело". Самое раннее из обнаруженного в
классических текстах - у Чарской:
Калмык в одну секунду извлекает
из кармана старую с поломанными зубцами гребенку, прикрывает ее
бумажкой и начинает выводить на ней душераздирающую мелодию.
- Это из оперы "Не тяни кота за хвост",- предупредительно поясняет он товарищам.
Чарская Л.А. "Счастливчик", 1912.
Похоже,
что персонаж здесь играет словами, используя вымышленное название оперы
в прямом смысле, тогда как в русской драматургии был обычай называть
пьесы пословицами и т.п.
Однако буквальное потягивание кота за хвост
совсем не связано с медлительностью, наоборот, оно требует от человека
быстроты реакции, ловкости и отваги, и сопровождается заунывными воплями
животного. Надо полагать, это выражение смешалось с другим, похожим по
форме и, отчасти, по содержанию: "тянуть волынку". Там тоже есть
заунывные звуки, но исполняемые пьесы, как правило, медленные. Выражение
"тянуть волынку" появляется в литературных текстах примерно в одно
время с "тянуть кота за хвост", но используется почаще, например, Сашей
Чёрным, Максимом Горьким и другими литераторами начала 20 века
Дієслова в теперішньому і простому майбутньому часах (доконаного виду) однаково змінюються за особами й числами. За характером особових закінчень дієслова поділяються на першу, другу та архаїчну дієвідміни.
До І дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають є (на письмі — також є), а в 3-й особі множини — закінчення -уть (на письмі — також -ють): кажеш, каже, кажемо, кажете, кажуть; зуміє, зумієш, зуміємо, зумієте, зуміють.
До II дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають и, і (на письмі — ї), а в 3-й особі множини — закінчення -ать (на письмі — також -ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; склеїш, склеїть, склеїмо, склеїте, склеять.
В українській мові немає таких дієслів, що в якихось формах належали б до 1 дієвідміни, а в якихось — до II: якщо дієслово в будь-якій особовій формі має закінчення І дієвідміни, то й у всіх інших формах матиме звукову характеристику цієї дієвідміни; те саме стосується й дієслів II дієвідміни.
<span>Отже, дієслова 1 та II дієвідмін на письмі мають такі особові закінчення: </span>
<span><span>ЧислоОсоба1 дієвідмінаII дієвідміна</span><span>Однина1-а 2-а 3-я-у, -ю -еш, -єш -є, -є-У, -ю -иш, -їш -ить, -їть</span><span>Множина1-а 2-а 3-я-емо, -ємо -ете, -єте -уть, -ють<span>-имо, -їмо -ите, -їте -ать, -ять<span>
</span></span></span></span>
Берізок [-o=o-o-) 7 б., 7зв., 3скл.
