Я хочу жити в суспільстві,в якому мене будуть любити,поважати.Адже нікому не хочеться,щоб з його рішенням ніхто не рахувався.Напевно майже всі з вас хочуть,щоб до вашої думки прислухувались.Найважливіше у суспільстві на мій погляд це розуміння.Щоб у людей було розуміння до інших.Ось в такому суспільстві я б хотів (хотіла) жити.
Якщо до трьохсот шістдесяти двох додати сто двадцять три вийде чотириста вісімдесят п'ять.
<em>Без сім’ї немає щастя на землі</em><em>До свого роду — хоч через воду.</em><em>Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько. </em>
<span>Над тим як зробити життя цикавишим я замислююсь щодня.Треба бути дуже доброю людиною,щоб життя счастливим було.Треба усим допомогати,слухатись батька та мати,добре вчитися.Але цього треба хотити.В мене дуже багато друзив,я их дуже люблю,вони в мене дужи гарни.И вони роблять мое життя цикавишим.Вчителя и бытьки мене доброму вчять,и я усим дуже вдячна.Без них не було б таким цикавим мое життя.Я б не змогла це сама зробити.</span>
ОШЕНЯТКО. Я дуже люблю домашніх тваринок. І ось нарешті батьки мені подарували на день народження кошенятко. Воно було маленьке, пухнасте, чорного кольору з білою цяточкою на лобі. Цяточка мала форму зірочки, тому всі почали називати кошеня Зірочкою. Кругленька мордочка з чорним носиком, блискучими очицями і маленькими стоячими вушками була у мого кошеняти. Яке воно було кумедне! Товстеньке, на коротких ніжках. Щоразу, коли воно мене бачило, підбігало, терлося об ноги, ніби запрошувало погратися з ним. Кошенятко мало веселу вдачу, а тому дуже швидко стало улюбленцем родини. Найбільше Зірочка любила гратися з паперовим метеликом. Кошенятко весело підстрибувало, ставало на задні ніжки, крутило голівкою.
Я дуже люблю свою Зірочку і задоволений тим, що вона у мене є.
