З настанням осінніх холодів у звірів змінюється шерсть, вона стає густішою й теплішою. Готуючись до зими, звірі міняють своє літнє хутро на зимове густіше й пухнастіше. Ласка, горностай, заєць-біляк «переодягаються» в білу шубу, в ній вони майже непомітні на білому снігу. Міняє і білочка руду шубу на сіру — теплішу, пухнастішу, м’якшу.
Багато звірів упадають у сплячку. Це бурий ведмідь, борсук, їжак, ховрашок, хом’як.
Перед тим як залягти в барліг, ведмідь посилено харчується, об’їдається ягодами, обсмоктує волоті вівса. І при цьому жиріє.
Борсук не тільки від’їдається жолудями, а й робить запаси. У його нірках можна знайти сушених жаб, жуків і навіть гриби. А нірку, де він спить, борсук утеплює листям, старанно вичищає. Це дуже охайний звір.
Їжак запасів на зиму не робить. Тваринка взимку спить, і їжа їй не потрібна. А у ведмідя і борсука сон чутливий, вони можуть прокидатися. Під час зимової сплячки серце цих тварин б’ється повільно і мляво, дихання ледь помітне, температура тіла знижується. Організм живиться за рахунок жиру, який накопичився восени.
Деякі звірі роблять запаси корму. Під вітроломом, серед каміння і в розколинах ховають частину здобичі хижаки. Багато мишовидних гризунів можна знайти у сховищах горностая, ласки. Лісовий тхір запасає часом жаб. Норка може наскладати в пустотах під кригою при берегах водойм до двадцяти кілограмів риби. Бобри роблять під водою запаси гілок. Білка збирає горіхи, жолуді, сушить гриби. У норах мишей находили до восьми кілограмів насіння, а одного разу — навіть 47 кілограмів.
<span>Вовк, лисиця, заєць, лось ведуть активний спосіб життя. Заєць їсть узимку кору дерев. Вовк узимку майже завжди голодний, тому він пробігає десятки кілометрів, перш ніж йому вдасться кого-небудь уполювати. У зимку він не погидує з’їсти навіть мишу, птаха й мертву тварину, хапає собак, що заґавилися, коло житла людини. Лисиця полює мишей. Опустивши низько голову, вона бігає підтюпцем по снігу, прислухаючись, чи не писне полівка. Зачувши писк, кидається в сніг і хапає здобич. Лисиця ловить куріпок, які ночують під снігом. Часто підкрадається в село за домашньою птицею
</span>
Мама...какая она? Она такая загадочная,она очень мило улыбается...интересно,а мама и вправду улыбается или так расположены ее уголки губ на лице?Наверное все же улыбается...наверное я обрадовал(а) ее чем-нибудь.Может быть она посмотрела мой дневник и увидела там 5 ?-может быть.Мама...мне нравится когда мама улыбается.Она ведь может улыбаться по любому хорошему поводу.Но мне кажется...мама улыбается из-за детей,точнее из-за меня.Ведь я ее ребенок и она гордится мной и моими достижениями.Ну а может быть ее порадовал папа цветами?-неет.Цветов я не видел(а) на столе.Значит,все таки эта улыбка сияет из-за меня.Я-причина маминой радости.Я-мамина гордость!
Словосполучення
сік із яблук – яблучний сік (чол. рід)
каша з гречки – гречана каша (жін. рід)
шапка з вовни – вовняна шапа (жін. рід)
варення із суниць – суничне варення (сер. рід)
яйце курки – куряче яйце (сер. рід)
Діло майстра <span>величає!
</span>Добре треба шукати, а зло саме прийде.
<span>Бідному у багатого жить — або плакать, або тужить.
</span>Губами говори, а руками роби!
Працюй, як коняка, а їж, як собака.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
З гори не треба пхати — само піде.
Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає.
Дієслова виділені.
Теплого літнього вечора ми з подругою поверталися з концерту. Людей на зупинці було багато, всі поспішали додому, хотіли першими зайти в автобус. Люди штовхалися, деякі навіть ображали інших, повчали. А осторонь від натовпу стояли дві бабусі. Вони дивилися на нас, молодих, і спокійно чекали, коли зможуть поїхати з цієї зупинки. У їх погляді було німе питання: «Куди ви так поспішаєте? Ще встигнете! Не ображайте гідність людей! » Нам із подругою стало соромно штовхатися в юрбі, і ми спокійно відійшли. Ніби розуміючи, бабусі посміхнулись нам тепло і щиро.
<span>Мабуть, усім нам треба іноді замислитись над тим, що ми робимо. </span>
