Мені подарували квіти в день народження. Сонечко яскраво світило вдень.
-Привіт! - сказав Артем.
- Привіт! - відповів Данило.
- Що робиш?
- Та ... нічого. А ти?
- Я готую їсти, няньчу свою сестру, глажу, а пізніше помию посуд.
- А нввіщо?
- Ну а що ж ще робити? Я ще вмію вишивати, гарно малювати, шити бісером.
- Я хлопець мені це не треба?
- Ну я ж теж хлопець, і ще я вмію рубати дрова, робити все з дерева
- Це ж скучно, он краще телевізор подивитись
- А ти спочатку спробуй а потім кажи
- Ну добре
Через місяць хлопці зробили гарний подарунок своїй вчительці..і всі були раді. І він ще раз був впевненний :''Потрібно щось робити, це дуже корисно і цікаво''
Я приєдналась до цієї спільноти, тому що вона здалася мені цікавою.
Відсоток нашого населення складає три тисячі.
Наш світ- не чорно-біла світлина.
За філіжанкою кави ми говорили на дуже цікаву тему.
Можешь что-то из этого взять)
<span><span>Настав
вечір, і над
деревами парку, освітивши стежку, сходив місяць.
</span><span>Ми
зробили уроки, а мама, хвалячи нас, подавала вечерю.
</span><span>Катерина,
вийшовши з дому, подзвонила подрузі, і закінчивши розмову пішла до
магазину.</span><span>
Після
обіду погода покращилась, і сонце, вийшовши з-за хмар, освітило сад.
</span></span>