Я люблю каникулы, потому что во время них можно отдохнуть. Отдохнуть от школы, от домашнего задиния, от уроков. Появляется много свободного времени, что даже не знаешь куда его девать. Жаль что каникулы ьак быстро проходят...
Одного разу прислівник розачарувався у собі.
- Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.
І вирішив він піти з країни Мови.
Одного дня прокинулися мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати.
Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.
тут трохи більше. Можна скоротити.
<span>Учитель, наука, ранок, правда, віра, жито, книга, краса, мудрість, пахощі; писанка, багаття, вечір, співець, сніжинка, струмок, яблуко, півуроку, прадід, культура; подяка, горобина, океан, осока, осика, вогонь, доброта, соловей, паросток; зозуля, козуля, голубка, погруддя, тобі, собі; веселка, зерно, земля, летіти, деревій, стебло, смерека, зимовий, кирпатий, дивовижний. выбирай на выбор)</span>
У веснянки гарне личко -
Сонце, небо і травичка,
А квітучий сад - вбрання,
Голос - птахів метушня.
Радісно вона сміється,
Її пісня сонцем ллється,
Із промінчиком жартує
І красою всіх дивує.
Біжить, виблискує струмочок -
Весни веселої дзвіночок,
Кудись біжить він, поспішає
І на сонце поглядає.
Поряд з ним, немов рядочки,
Біжать доросліші струмочки.
У них пісня голосна,
Радіють, що прийшла весна.
Квітень в гості завітав,
Килимок з трави прослав,
Із птахами привітався,
Сонцем зранку посміхався,
Вітерець легкий приніс,
Розбудив і сад, і ліс.
Прокидаються поля,
Розквітає вся земля.