Ведеш- веду , <span>розчесати- чешеш, свищу- свист</span>
З одної ягоди немає вигоди.Один у полі не воїн.Одним пальцем і голки не вдержиш.Однією рукою в долоні не заплещеш.
Мама - найрідніша і найдорожча у цілому світі людина, і все в дитині - від матері. Це вона вчила нас вимовляти перші слова, посміхатися до людей, говорити з ними ввічливо, з любов’ю. Вона нас вчила бути дорослими. І пізнаючи закони життя, саме від матері ми перейняли най-мудрішу науку - любити людей. Бо лише з любові народжується прекрасне. Мати вчила нас поважати друзів, бути вірними їм і у радощах, і у горі. Вірність - це почуття, яке теж виховала у нас ненька: вірність матері, вірність друзям, вірність батьківщині…
Ми, українці, вкладаємо триєдиний сенс у поняття «Мати». Це - Мати-Богородиця, яку українці обрали своєю заступницею. До неї звертаються в молитві, в поезії, в піснях. Народна мораль ставить якнайвищі вимоги до жінки-матері. Ця прадавня етична засада втілена в Заповідях Господніх: «Шануй батька свого і матір свою, щоб довгими дні твої були на землі». Звідси - образ Матері-Берегині, яка завжди поруч із нами, як писав безсмертний Тарас Шевченко:
У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим…
Це наша земна Матір, яка дає нам життя, мудро формує наші почуття, наші устремління, творить людину. І цей триєдиний сенс виростає до узагальнюючого поняття Матері-України, яка теж хвилюється за долю кожного свого сина, кожної своєї доньки.
Н.в. тисяча сорок сім, вісім десятих
Р.в. тисячи сорока сіми, вісьми десяту
Д.в. тисячі сорока семи, вісьмом десятим
З.в. тисячу сорок сім, вісім десятих
О.в. тисячею сорокома семи, вісьмома десятими
М.в. на тисячі сорока семи, на восьмі десятих
Клич.в. тисяче сорок сім, вісім десятих
Товариш-ворог,радість-
сум.