Ответ: Згідно з датуванням Ератосфена та Аполлодора Афінського, 24 квітня 1184 року до нашої ери давні греки хитрістю захопили Трою і знищили майже все чоловіче населення міста. Врятуватись вдалось лише Енею з небагатьма соратниками, який отримав від богів наказ тікати з міста, щоб відродити славу Трої в новому місці.
На думку давніх греків, Троянська війна була однією з найвизначніших в історії Греції. Вона оспівана в поемі Гомера "Іліада" і довгий час вважалась міфом.
Объяснение:
<span>Тема: зображення життя селянства в пореформені часи, суспільні явища, що мали місце в 80—90 роках XIX століття.</span><span><span>Основна думка: </span>автор висміює шахраїв, їх ненаситну жадобу до наживи, духовну обмеженість, змушує людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків. «Буде здоров'я, будуть і гроші...».</span><span>ІІІ група. Жанр твору.</span>
Цитатна характеристика образу Тосі<span>«Вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. Тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що Юрко стріне привітно, а він ... »
«А вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер деталі почувала себе ніяково й пригнічено. її засмучувало й те, що Юрко нічого не зловив. Якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились ".
«Вона з першого ж дня прив'язалась до нього, весь час намагалась бути в його товаристві, не спускала з нього очей".
«Випусти ... бо вони повмирають без води ».
«У її вухах стояв отой каччин крик, довго ще стояв, навіть тоді, коли вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати".
«Вона хотіла податися разом із Юрком, щоб слухати його розповіді про місто, про те, чого їй ніколи не випадало бачити. Коли вона була з Юрком, то здавалося, що на неї падає чарівніше світло його знань, що вона на якийсь час переселяється у той світ, що постає з його розповідей ".
«Спочатку сиділа під своєю хатою й намагалася помітити, як сонячне проміння падає на землю ... Потім з кленового полінця робила свистка, але всі вони свистали не так, як той, учорашній, який грав тоненьким, наче аж зеленим звуком. Притулялася до берези, що росла в їхньому подвір'ї, хотіла підслухати, про що вона шумить, але сьогодні чомусь береза крилася від неї, не бажала повідати своїх думок ".
«Дуби співчутливо поглядали на неї, ніби хотіли допомогти. Тільки кущі перепиняли їй дорогу, тільки кущі шмагали по литках, ніби мстилися невідомо за що ... »
«Спускала на воду й благала душею й очима".
«Вона сама ладна була стати тією качкою, сама ладна була попливти з ним, тільки якби, вони пливли ... - Пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні .. Що то вона їх посилає на воду, а вони вже не пливуть ".
"І вона й справді появилась. Стала біля своєї хати й дивилась, як вони сідають у машину. їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась ".
Цитатна характеристика образу Юрка:
</span><span>
«Він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити»
"... Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати»
«Він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які розмови ... Спочатку Юркові подобалась її увага, але скоро та увага стала йому надокучати й заважати »
«Це я набрехав, щоб побачити, чи ти розумна ...»
«Знову долинув крик сірої качки, але він нітрохи не схвилював Юрка»
«Він уявляв, як повезе каченят у місто, як показуватиме своїм товари ¬ шам, як вони заздритимуть. Він ішов і пританцьовував »
«Про себе Юрко погрожував Тосі якнайстрашніше, він, нарешті, пообіцяв собі розправитися з нею, щоб знала своє місце, щоб не лазила слідом за ним, не втручалася»
«Після того Юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. Чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, він не за ¬ хотів більше з ними знатися. А коли батьки запитували, чому ж Тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і він її прогнав. Що, мовляв, од неї і слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота ".
«А поки їхав у машині, то тільки про неї й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? І, переживаючи болісний сором, був певен, що, ¬ ма буть, не підійшла б ... »</span>
<em> "Добро перемагає зло" <u>
</u></em><em>Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів допомогла у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.</em><span><em>Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.</em></span>
