Це збірка легенд де кожна з яки існу є окремо, але можна виділити: Олелька - він блазень короля Данила, розумний, винахідливий, видатний комік витівки якого переказують легендами; Бузинова Пані - вона запам'яталася ти що творила добро, але її образили і вона стала злим духом, жорстоким, усім все псувола, у творі сказано що вона вбила хлапчика перетворивши його на петрушку. Там так багато легенд і героїв що виділити когось одного тяжко коли говриться узагалинаму. Там є легенди про: відьм, чортів, водяників, цеган, цілителв, чародіїв і ще багато кого. (У відповіді я виділила найбільш позитивного, на мою думку, та негативного героїв).
На мою думку, Палагні сподобався мольфар тому, що вона не отримувала любові у шлюбі з Іваном. Іван був байдужим до неї.
А Юра, про якого казали : “...він богує. Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. В своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини, його боялись, але потребували усі…” - здавався їй ідеалом. “Він був могутній, потужний, все знав. Од його слова гинула зразу худоба, сохла й чорніла, як дим, людина, він міг наслати смерть і життя, розігнать хмару і сперти град, вогнем чорного ока спопелить ворогів і запалити в жіночому серці кохання. Він був земним богом, той Юра, що хтів Палагни, що простягав по неї руки, в яких тримає світові сили…” - ця думка не давала їй спокою.
<span>Тема: прагнення людей здобути вічне життя, їх нездатність керувати обставинами та власним щастям. Автор ставить перед читатчами питання : що важливіше для людини вічна молодість, могутність, чи шанс бути щасливим та коханим. Ідея: Чого хочуть люди? Влади, грошей, могутності, визнання - "безсмертя", але маючи можливість здійснити своє бажання, що вони оберуть? Просто бути щасливими та коханими, навіть якщо для цього треба буде відмовитись від усіх тих блискучих мрій.)</span>
Вельмишановний великий княже Ярославе!
<span>Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості. </span>
<span>Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова: </span>
<span>Да буде мир! І Богом я клянусь, </span>
<span>Що кожного вразить моя сокира, </span>
<span>Хто збаламутить Київ наш і Русь, </span>
<span>Хто осквернить насильством справу миру. </span>
<span>
Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких». </span>
<span>
Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди».
Пригадуєш, як ти казав? </span>
<span>І добрій книзі більше я радію, </span>
<span>Ніж золоту в коморі. </span>
<span>Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже: </span>
<span>З пергаменту недовго зчистить ваду, </span>
<span>Лиш з совісті не зчистити її. </span>
<span>Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе, за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом. </span>
<span>Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках історичних романів</span>
