Душа вже навіки ув'язне у тому болоті людського життя, навіки утративши волю й свою духовну красу бо сліпо йшла до пастки, до невольного людського життя піддавшись тиску його.Лукаш мав прекрасну талановиту, барвисту душу наповнену гармонією укупі з природою.Трагедія полягає у тому, що високопоетична та духовно збагачена душа полинула із світу духовності у буданність. накинуши на себе ярмо неволі й бід, промінявши духовне багатство на матеріальне й приречена на біду. злидні і скору смерть.
Реалі́зм (лат. realis — «суттєвий», «дійсний»,;— «річ») — стиль і метод у
мистецтві й літературі. У мистецтві й літературі реалізм прагне до
найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації. Проте поняття
реалізм дуже широке: реалістичним можна назвати монументальне
єгипетське мистецтво, але реалістами є й митці, які з фотографічною
точністю копіюють природу. Популярність реалізму зумовлена загальною
доступністю і зрозумілістю його мистецьких засобів, тому його тенденції в
українському мистецтві проявлялися за кожної доби, і як стиль він
актуальний понині.
Визначальні риси реалізму
раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);
правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;
принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;
характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;
конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;
вільна побудова творів;
превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;
розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей
—---
Рома́н соціа́льно-побуто́вий — основний різновид реалістичного роману.
Для нього характерна ідеологізація приватного життя, побуту персонажів.
Письменники-реалісти, передовсім французькі реалісти Стендаль, Оноре де
Бальзак, Флобер Гюстав, англійські Чарлз Діккенс і Вільям Теккерей —
розсувають сюжетні рамки й до особистісного, долучають сцени й епізоди,
що охоплюють життя усього суспільства та епохи. Соціально-побутовий
роман часто відтворює конфлікт між людиною та суспільством і в такий
спосіб намагається розв'язати його або констатує неможливість усунення
конфлікту (Іван Тургенев, Лев Толстой, Іван Нечуй-Левицький, Панас
Мирний та ін.).
Посмотри в начале, там когда говорят что-то про Захара Беркута и его сыновей там сразу Максима описывают, а в характер можно вписать всякую ерунду про мужественность, смелость, патриотизм и тому подобное
1.Аля була лінива.
2.Аля потрапила до країни Недоладії.
3.Аля з кожним днем дізнавалася про щось нове.
4.Аля знайомиться з Недоладьком, Першим Недородником, Недоролем Десятим, Недопопелюшкой, Недоштаньком і Недочеревиком.
5.Алі набридло бути в країні Недоладії.
6.Аля знайшла будинок Недочеревика.
<span>7.Аля повернулася додому.</span>
Елементи фантастики у творі:
наявність хлопчика-фігурки;
походження Ха-еФ з планети Хвигурія;
фігурка пише твори таким почерком, який відповідав тому чи іншому школяру;
<span>розмова героя, поведінка, риси характеру, як у людини;
</span>«живе» в альбомі, шкільному ранці, зошитах;
хлопець «обмацав» пальцем фігурку — ця фігурка «перейшла» до хлопця.<span>
</span>
