Реалі́зм (лат. realis — «суттєвий», «дійсний»,;— «річ») — стиль і метод у
мистецтві й літературі. У мистецтві й літературі реалізм прагне до
найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації. Проте поняття
реалізм дуже широке: реалістичним можна назвати монументальне
єгипетське мистецтво, але реалістами є й митці, які з фотографічною
точністю копіюють природу. Популярність реалізму зумовлена загальною
доступністю і зрозумілістю його мистецьких засобів, тому його тенденції в
українському мистецтві проявлялися за кожної доби, і як стиль він
актуальний понині.
Визначальні риси реалізму
раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів); правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей; принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність; характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя; конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди; вільна побудова творів; превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва; розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей —--- Рома́н соціа́льно-побуто́вий — основний різновид реалістичного роману.
Для нього характерна ідеологізація приватного життя, побуту персонажів.
Письменники-реалісти, передовсім французькі реалісти Стендаль, Оноре де
Бальзак, Флобер Гюстав, англійські Чарлз Діккенс і Вільям Теккерей —
розсувають сюжетні рамки й до особистісного, долучають сцени й епізоди,
що охоплюють життя усього суспільства та епохи. Соціально-побутовий
роман часто відтворює конфлікт між людиною та суспільством і в такий
спосіб намагається розв'язати його або констатує неможливість усунення
конфлікту (Іван Тургенев, Лев Толстой, Іван Нечуй-Левицький, Панас
Мирний та ін.).
У дуже складні умови ставить Короленко свого героя, сліпонародженого Петра, наділивши його розумом, талантом музи-канта й загостреною сприйнятливістю до всім проявлени-ям життя, побачити які він ніколи не зможе. З дитинства він знав один тільки мир, спокійний і надійний, де він завжди почував себе центром. Він знав тепло родини й добра дружня участь Евеліни. Неможливість побачити колір, зовнішній вигляд предметів, красу навколишньої при-пологи засмучувала його, але він уявляв собі цей знайомий мир садиби завдяки чуйному сприйняттю його звуків.Усе змінилося після зустрічі з родиною Ставрученков: він довідався про існування інший світу, миру поза садибою.