Було так чудово зробити фарби.
Наша сім'я прочитала інструкцію як зробити фарби.
Зробити фарби - це дуже весело.
Ми отримали грант і зробили нові фарби.
У книзi шукайте дзеркало життя ,а не букви!
Корисна книжка дiтей до себе манить.
Зітхнули райці. Обізвався первий:
<span>- Та тут таке! Козак у нас погиб. </span>
<span>- Погиб? Козак? То що у вас в Полтаві? </span>
<span>Облога? Зрада? Засідка? Бої? </span>
<span>- Та ні. Маруся. Он сидить на лаві. </span>
<span>Струїла хлопця. Судимо її. </span>
<span>Той засміявся: - Отакої к бісу. </span>
<span>Під Білу Церкву стягнуто полки. </span>
<span>Палає Київ, знищено Триліси. </span>
<span>У вас же он як гинуть козаки! </span>
<span>Там бій. Там смерть. Там зламано границі. </span>
<span>Людей недохват. Ллється наша кров. </span>
<span>А тут - погиб.... У вас ще на спідниці </span>
<span>не перешили ваших коругов? </span>
<span>- У вас, у нас. Ви Січ, а ми Полтава. </span>
<span>У вас правa, ми ж - охоронці прaва. </span>
<span>У вас за вбивство кара там яка? - </span>
<span>Козак сказав: </span>
<span>- А проста. Як по злoбі </span>
<span>козак уб'є, не дай бог, козака, - </span>
<span>живого з мертвим ув одному гробі! </span>
<span>- А тут, бач, інше. Тут все навпаки. </span>
<span>Погиб козак од женської руки. </span>
<span>- Домарики, така у вас і смерть. </span>
<span>Безславно вмер, а кажете: убито. </span>
<span>А запорожці - люди без круть-верть, </span>
<span>все кажуть щиро на своє копито. </span>
<span>Якби ми ремигали, як воли, </span>
<span>якби ми так чесали язиками, </span>
<span>то вже б давно Вкраїну віддали, </span>
<span>не мавши часу бути козаками. </span>
<span>Ця дівчина.. . Обличчя, як з ікон. </span>
<span>І ви її збираєтесь карати? ! </span>
<span>А що, як інший вибрати закон, - </span>
<span>не з боку вбивства, а із боку зради? </span>
<span>Ну, є ж про зраду там які статті? </span>
<span>Не всяка ж кара має буть незбожна. </span>
<span>Що ж це виходить? Зрадити в житті </span>
<span>державу - злочин, а людину - можна? ! </span>
<span>Суддя сказав: -- Знаскока тут не мона. </span>
<span>Тут, запорожче, треба Соломона.</span>
Моя кімната невелика, але дуже затишна. Мені дуже приємно і зручно тут, бо є все, що мені необхідно. Кімната квадратної форми, дуже світла, тому що велике вікно виходить на південь.
Перед вікном стоїть тасьмовий стіл з настільною лампою, поряд з нею — підставка для ручок і олівців. У шухлядах столу я зберігаю зошити та інші шкільні речі. Біля столу — стілець, на якому я сиджу, коли роблю домашнє завдання.
<span>Коло правої стіни поряд зі столом — книжкові полиці з моїми улюбленими книжками і шкільними підручниками. Далі — шафа для одягу. </span>
<span>З іншого боку вікна розташований мій спортивний куточок — шведська стінка, поперечина, на якій можна підтягуватися, щоб тренувати руки, а також шкіряна боксерська "груша". Тут я роблю ранкову зарядку. </span>
<span>Біля цієї ж стіни стоїть моє ліжко, точніше, розкладений диван. Коли до мене приходять друзі, його можна скласти, щоб зручно було сидіти. На стіні над диваном висить невеличкий килим. Постільна білизна зберігається в комоді, що стоїть у кутку. На комоді сидять мої пухнасті м'які друзі: ведмедик, заєць та собака з одним вухом. На стіні над комодом — кілька моїх малюнків. </span>
<span>На підлозі лежить килим сіро-зеленого кольору. Шпалери на стінах кімнати світло-зелені, меблі зі світлого дерева. Ось такий у мене в кімнаті інтер'єр. </span>
Це предмети, якI виготовленI з металу