1.Роздуми автора коли він нібито повертається з бенкету
а) у кожного своя доля і свій "шлях широкий"
б) уярмлені люди вмирають у неволі
в) в<span>сі мовчать, "як ягнята", наче так і треба, бо немає Бога на небі
2. </span>Сон, що здивував би будь—кого
3. Україна
а) прощання з рідною землею
б) туга ліричного героя
в) у ріднім краї нема щастя
4. Сибір
а) країна в снігу, де кругом "бори та болота"
б) "цар волі", що мужньо переносить усі муки
5. Петербург
а) земляк-перевертень
б) сцена генерального мордобитія
в) <span>"сон" — диво, що сниться тільки "юродивим та п'яницям"
</span>
1)Толя — син хазяїна будинку.
2)Опис зовнішності Толі: «Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Ходив завжди чистенький, чепурненький, на двір він виходив боязко, ніколи не розбишакував», «…штанці на ньому бархатові, оченята не то чудні, не то винуваті, не то злякані», «випещені ніжки».
3). Риси характеру і поведінка героя
: а) тендітний; («…чистенький. Ніжний, з щічками, як проскура»)
б) богобоязливий; («…тихенько хреститься й блідніє…»)
в) самоповажний; («…він терпіть не міг, як йому цей Федько говорив: «Толька». Наче він йому товариш», «…кричати на вулиці не личить благородним дітям…»)
г) брехливий; («Неправда! Неправда! — ще жалібніше і з страхом забився Толя. — Я не хотів іти, а вони мене потягнули на річку. А потім Федько узяв і пхнув мене на кригу… Спитайте всіх…Я не винен»)
д) байдужий до горя інших; («Коли Федькова труна сховалась за рогом вулиці й не було вже нікого видно, Толя одійшов од вікна, перекрутився на одній нозі й побіг гратися з чижиком»).
е) підступний; («…чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у Федька»)
Объяснение:
Повість має кілька сюжетних ліній:
громадсько-політична діяльність адвоката Євгена Рафаловича;
особисте життя (кохання Рафаловича та Реґіни);
життя галицького селянства.
Здобувши юридичну освіту, Євген Рафалович приїздить до провінційного галицького містечка з метою стати народним захисником, обстоювати соціальні та національні права галицьких селян. Рафалович кидається у вир життя: запроваджує у своїй конторі справочинство українською мовою, обстоює інтереси селян, провадить справу проти маршалка Брикальського. У цьому місті «перехресні стежки» звели його з давньою юнацькою любов'ю. Ще студентом він закохався в дівчину-сироту Реґіну. Тітка силою видала її заміж, і Євген, важко переживши це розлучення, утратив надію будь-коли побачити кохану знову. Як з'ясувалося, Реґіна стала дружиною Стальського — колишнього домашнього інструктора Євгена — «скотини в людській подобі» і була приречена на жахливе існування. Зустрівшись з нею, Рафалович зазнає страшного розчарування — він утратив ідеал. Проте давні почуття ще жевріють у його душі, бо він пропонує Реґіні кинути все та податися вдвох за море. Реґіна не приймає його пропозиції. Подальше своє життя Рафалович свідомо присвячує служінню селянам. Проїжджаючи селами, він бачить як після щеплення віспи п'яницею-медиком помирають діти, як аферист «адвокат» здирає гроші з селян, обіцяючи звільнити їхніх синів від рекрутства. Рафалович звертається до суду, пише статті до галицьких і віденських часописів, намагається протистояти «касовій реформі», збирає народне віче.
Любовна сюжетна лінія має трагічну розв'язку. Зневажена Реґіна вбиває Стальського, а потім гине від рук божевільного двірника Барана. Розв'язка сюжетної лінії боротьби досить оптимістична: Рафаловича звільнено, знято несправедливі звинувачення в убивстві Стальського. Із цією сюжетною лінією тісно переплітається лінія зображення життя галицького селянства. Епізод із селянином, що заблукав біля рідного села, набуває для Рафаловича символічного значення:
« «Чи ж це не символ усього нашого народу? Змучений важкою долею, він блукає, не можучи натрапити на свій шлях, і стоїть, мов оцей заблуканий селянин, серед шляху між минулим і будущим, між широким, свобідним розвоєм і нещасним нидінням, і не знає, куди йому йти, не має сили ані надії дійти до цілі».[1]
І. Нечуй-Левицький та П. Мирний дуже добре володіли словом та були справжніми знавцями свого народу. Ці письменники дуже влучно змальовували типові характери нашого народу. Окрім цього, обидва з авторів мали чітку суспільну позицію, сміливо відстоювали свою думку навіть у сфері політики.
І П. Мирний, і І. Нечуй-Левицький дуже добре знались на психології людської душі. Так, П. Мирний започаткував жанр соціально-психологічного роману. З особливою майстерністю він створював образи у творі «Хіба ревуть воли..», зобразивши емоції та переживання своїх героїв. У «Кайдашевій сім’ї» І. Нечуй-Левицький також звертається до людських характерів. Він змальовує цілу галерею різноманітних образів: Кайдашиха, Мотря, Карпо та Лаврін. Всі ці люди дуже різні.
Отже, обидва письменники мають чимало спільних рис. Зокрема їх єднає бажання зобразити людські душі та віднайти особливі характери. Окрім цього, письменники мали однакову життєву та громадянську позицію, яка була непохитною до кінця їхніх днів і знайшла відображення у їхній творчій манері.
Люди здавна помітили що птахам нелегко живеться в суворих умовах зими. люди знали що птахи дуже корисні адже вони вбивають багато паразитів та інших комах. тому люди вирішили підгодовувати птахів щоб вони не помирали і саме для цього вони придумали годівничку для птахів. Без сумніву, турботою про птахів варто перейматися не лише у період гніздування. Зима - найважчий час у житті пернатих. З кожних десяти дрібних птахів весну після суворої зими вдається зустріти тільки одному. Найсприятливіші умови для перезимівлі птахів створюються саме в населених пунктах завдяки м'якішому мікроклімату і можливості скористатися часткою продуктів, якими запаслася людина. Такі обставини намагаються використати Не лише завсідники міст - горобці, голуби, воронові. До міських парків, осель людини взимку горнеться багато інших птахів: дятли, дрозди, жайворонки, підкоришники, омелюхи, вівсянки та інші. Вони шукають тут порятунку від голоду. Цієї пори вдається краще роздивитися тих птахів, які не використовують штучні гніздівлі, гніздяться відкрито і тримаються потайки у сезон розмноження. Задовольнити пташині потреби зовсім неважко. Найвигідніше, з погляду людини, використати для підгодівлі великорозмірне насіння - соняшника, кавунів, гарбузів, кабачків, динь, огірків. Пам'ятайте, що соняшникове і гарбузове насіння, як і усе інше, птахам дають несмаженим. Щоб полегшити здобування зернятка з-під міцної оболонки, насіння згаданих городніх культур треба перед викладанням подавити чимось твердим, наприклад покачати по ньому скляною пляшкою. Насіння кавунів краще побити невеликим молоточком, бо його оболонка дуже міцна. Птахи менше витрачатимуть енергії на порання з давленим насінням. У намаганні розклювати нерозколоту оболонку вони іноді дуже травмують собі дзьоба. Найкалорійніше з сухих рослинних кормів - насіння соняшника і коноплі, а найзбалансованіше за поживністю - зерно вівса, проса, суміші насіння різних трав. Для підгодівлі багатьох птахів, які у нас зимують, треба обладнувати годівниці. Не варто забувати, що усі деталі годівниць слід робити з матеріалів, які не розмокають. Вигляд годівниць цілком залежить від вашої фантазії. Мало не класичною рухливою конструкцією до останнього часу були паперові пакети з-під молочних продуктів, які підвішують на мотузці до тонких гілок. Тепер подібні годівниці можна робити з поширенішого матеріалу - пластикових пляшок. Найчастіше такі кормові пристрої відвідують синиці, бо легко тримаються на речах, що розгойдуються. Вони ж залюбки поласують і салом, підвішеним на дротині або мотузці. Птахам слід викладати тільки несолоне сало. Скуштують сала і дятли. Для них та інших птахів треба, щоб годівниця була у вигляді невеликого майданчика, на який можна на якийсь час впевнено присісти. По краю тонкої дошки або фанери доцільно набити невисокий бортик, щоб корм менше розсипався. Зверху на стійках влаштовують накриття від опадів. Окрім сухих кормів, у годівницю можна класти і м'які корми - різні прісні каші, свіжі яблука, розмочені сухофрукти, до яких дуже ласі дрозди. Якщо ви заздалегідь заготовили ягоди калини, то їх можна розвісити навколо годівниці, вони обов'язково привернуть увагу омелюхів і снігурів. Годівниці треба оглядати регулярно: змітати сніг і лушпиння, пташиний послід, а потім викладати нові порції корму. Рідше потрійно поновлювати запаси корму в годівницях-автоматах. Зверху де-рев'яний контейнер такої годівниці, зробленої з дощок, надійно закриває кришка на петлях. Скошений назовні верхній край контейнера гарантує, що кришка не відкриється навіть при сильному вітрі. Внизу між передньою стінкою і горизонтальним майданчиком залишають щілину завширшки 1 см, через яку суха насіннєсуміш поступово висипатиметься в міру того, як птахи її споживатимуть. Простішою у виготовленні, але трохи трудомісткою для обслуговування є годівниця-автомат, зроблена з пластикової пляшки. Принцип її роботи такий самий, як і в дерев'яної. Пляшка кріпиться до вертикальної планки за допомогою клейкої стрічки. Щоб заново наповнити годівницю насінням, стрічку обрізають. Заповнену пляшку примотують знову. На майданчик такої годівниці можна періодично викладати і м'який корм, щоб розширити коло птахів, які можуть скористатися вашою турботою. Перші птахи біля годівниць з'являються ще до настання холодів. Великі синиці починають цікавитись місцями, де можна знайти поживу, вже з середини жовтня, коли ще триває осіння міграція багатьох птахів. З цього часу і до настання морозної пори, до промерзання землі й виникнення снігового покриву підгодовування має бути помірним. Корм можна викладати не щодня і в кількості, яку птахи швидко з'їдають. Вони добре запам'ятовують місця розташування годівниць, час від часу до них повертаються і можуть біля них затримуватися довше, ніж звичайно.
<span>Источник: </span><span>http://5fan.ru/wievjob.php?id=35673</span>