Осіння позолота
Опале,пожовкле листя
Таксі - корінь ТАКСІ, нульове закінчення.
Побачу - префікс По, корінь БАЧ, закінчення У.
Світильник- корінь СВІТИ, суфікс ЛЬНК і ще один суфікс ИК
<span>З місяцем березнем пов’язано багато важливих подій. Але про одну подію кожного року пам’ятають усі люди. Ось і ми, нібито різні за віком та спільні по своєму духу згадуємо того, хто не лише влучно говорив, але й боровся за свободу, мир і спокій у нашому українському домі.</span>
15 березня в Богданівській сільській бібліотеці пройшла літературна година «На вічному шляху до Т.Шевченка».<span> Присутні небайдужі до Шевченкового слова. Із уст бібліотекаря Довбиш І.В. линуть слова невмирущого Кобзаря
</span>та розповідь про історію першого видання «Кобзаря».Читці, старшокласниці Богданівської ЗОШ Зятковська Каріна і Тиха Анжеліка декламували «Думи мої, думи мої…», «І виріс я на чужині…», «Реве та стогне Дніпр широкий» та інші.<span>Окремо відзначилися твори, які стали піснями. Читачами представлено перегляд літератури «Шевченко – сяйво не залежної Вкраїни». </span><span>В кінці літературної години бібліотекар провела невелику вікторину серед присутніх. Про Кобзаря говорили і говорять усі. </span>Цими днями звідусіль звучать його поезії, пісні і кожен охочий може пізнати і осягнути «свого» Шевченка, який увійшов у кожен дім не лише «Кобзарем», а й своєю життєвою позицією Великого Українця.Найвлучніше висловив свої почуття Юрій Рибчинський:
-Привіт,бабусю! Я рада тебе бачити.
-Привіт! Я теж за тобою скучила.
-Можеш мені розказати про своє дитинство?
-Не дуже люблю пригадувати ті часи. Це було просто жахливо. Війна... Постійна боротьба за виживання.
-Чим же ви харчувалися?
-Різною травою, шукали в землі кістки та варили з них суп, крупа у нас в хаті була дуже рідко.
-Я співчуваю тобі, бо не розумію свого життя без ковбаси,сиру, майонезу.
-Нам залишалося тільки мріяти про такі делікатеси.
-А як ви ходили до школи?
-Я вже погано пам`ятаю, але здається закінчила лише 4 класи. Потім школу зруйнували, а в нас не було змоги туди ходити, бо батькам була потрібна моя допомога. Поки вони поралися в полі, я доглядала за молодшими.
-І скільки вас було в родині?
-О, нас було дуже багато. Четверо братів та п`ятеро сестер. Ми не всі були рідними. Справа в тому, що багато людей помирало, та щоб діти не були на самоті ми забирали їх до себе.
-Дякую тобі за цікаву розповідь.
Яблуко, грУша, лимОн, банАн, апельсИн, ананАс.