Моя сім'я любить один одного.Мою маму звуть Ірина.Вона працюэ(кем она работает).Мого тата звуть Микола.Він працюэ (кем он работает).Мого старшого брата звуть,як і мого тата Миоколою.Він (учится или работает).
Я дуже дуже сильно люблю свою сім'ю!!
Мій робочий день починається о сьомій годині ранку. Я прокидаюсь, вмиваюсь, одягаюсь, снідаю і о восьмій годині виходжу до школи. Перший урок починається о восьмій тридцять. У школі я вивчаю різні предмети: математику, українську мову, історію. На уроках я уважно слухаю вчителів, відповідаю на їхні запитання, виконую вправи та завдання. На перерві можна трохи відпочити, поговорити з друзями, з'їсти яблуко. Двічі на тиждень я ходжу на тренування з баскетболу.
Тихий весняний ранок . Ліс прокидається від солодкого сну , кульбаба розкривається від , лише одного теплого промінчика сонця , проліски- вкривають лісові галявини блакитним килимом , ось нарешті настав час відступити від сну і білосніжному ландишу , прокинувшись він погланув на своїх квітучих друзів , які вже давно вмивалися росою та ніжилися на сонечку . Пізно прокинувся -подумав він і пішов прогулятися галявинами рідного лісу . - Доброго дня , пролісочки та ромашки ! Як спалося ?- озвався ландиш , до лісових жителів . - Здраствуй , не погано , ніч була тепла , зірки яскраві то все добре було . Дорогою він зустрічав не тільки квіточки , а й кущі шипшини , малини , величного дуба , тонку березу та стрімку річечку Майницю над якою красувалася плакуча іва - вона спустила свої пасма так низько , що вони майже доторкалися блакитної водиці , яка неслася стрімко донизу . Була в нього маленька мрія , дізнатися як з"явився перший білий ландиш на цій планеті ? Нажаль, ніхто з рослин не знав цього і він вирішив піти до тисячолітнього дуба на якому жила стара як цей світ,сова . Прийшовши на галявану всипану фіалковим цвітом , він нарешті побачив дуба і сову вічно сидячу на найпишнішій гілці , яка так старанно ховала її від сонячного світла . - Доброго дня , совушко - крикнув ландиш , -Доброго , дитя ! Що тебе занесло так далеко ? - Совушко , я б хотів поцікавитися у тебе , як з"явилася перша , така ж квітка як і я ? - О-о-о-о , синку , дай поміркую , можливо щось і згадаю . Пройшов деякий час і ландиш вирішив запитати у мудрої птахині . -Ну що пані сова , згадали ? - Так любий ! Зараз я росповім тобі , що бачила моя матуся . - сова почала свою розповідь . - Колись , дуже давно , ще коли навіть і мене в цьому лісі не було , а матуся бігала малесеньким пташеням , пробігала тут Білосніжка за якою, як ти знаєш , йшов мисливиць . Вона так швидко бігла , не оглядуючись , не зволікаючи , та так що втратила свое білісіньке намисто , яке подарував їй батько . Намисто розлетілося по всій галявині але дівчина не помітила цього , лише на слідуйчий день , коли вона вийшла зі своєї схованки , помітила відсутність її дорогого серцю подарунка . Білосніжка вирішила пройти стежкою , якою бігла до схованки . Вона йшла , дивилася по всім усюдам але намистин не знайшла та її око запримітило чудову галявину , усіпано білосніжними квітами , які пахнули батьковим коханням і від тоді дівчина кожного дня приходила на цю диво-галявину , милуватися ландишами , саме так вона вас і назвала ! Ось , дорогеньки історія про твою появу . Ландиш був зачараваний розповідью , подякував сові та помчав на свою гаплявину . Овитий любовью до свого роду , який з"явився з чарівних намистин , прекрасної дівчини !
Вклонися (присудок, дієслово), моя (займенник) Україно (іменник, поширене звертання не є членом речення), цим (означення, займенник) людям (додаток, іменник) величним (означення, прикметник) і (сполучник) простим (означення, прикметник), що (підмет, займенник) в (прийменник) назвах (обставина, іменник) фронтів (означення, іменник) пронесли (присудок, дієслово) наймення (додаток, іменник) твоє (означення, займенник), ти (підмет, займенник) словом достойним (гадаю, що це словосполучення - обставина способу дії: розкажеш - як? - словом достойним, тобто "достойно", "належним чином"; можна, мабуть, визначати і як додаток чи обставину - словом - та означення - достойним; словом - іменник, достойним - прикметник) розкажеш (присудок, дієслово) своїм (означення, займенник) поколінням (додаток, іменник) потомним (означення, прикметник), чому (прислівник, обставина) їх (додаток, займенник) на вічну пошану (гадаю, що словосполучення - обставина мети: віддає - для чого? - на вічну пошану; на - прийменник, вічну - прикметник, пошану - іменник) твій (означення, займенник) вдячний (означення, прикметник) народ (підмет, іменник) оддає (присудок, дієслово) (М. Бажан).
Схема: [ ], (що ), [ ], (чому ). Питання треба ставити так: від першого головного до першого підрядного; від другого головного до другого підрядного.
Речення розповідне, неокличне, складне з різними видами зв"язку (безсполучниковим з єднальними відношеннями і сполучниковим підрядним); І блок: складнопідрядне з підрядним означальним, головне - просте, односкладне, означено-особове, поширене, повне, ускл. поширеним звертанням та однорідними означеннями, підрядне - просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене; ІІ блок: головне - просте, двоскладне, поширене, повне, неускл., підрядне - просте, двоскл., поширене, повне, неускл.
Родина-підмет
збиралая і святкувала - однорідні присудки
наша-додаток
завжди-обставина
у хаті -обставина
бабусиній-означення
різдво-додаток
