Грається купаєшся ти про це чи не про це
о.п. довженко "воля до життя"
Битва гриміла день і ніч.
В <u>оббитій(од.ж.р.)</u> ряднами і простиралами <u>сільській(од.ж.р.) хаті</u> хірург працював без перерви оце вже кілька днів.
Перед його очима на столі розверзались такі безодні страждань, що всяка<u> свіжа людина</u>(од. ж.р) зомліла б або зійшла б слізьми, наблизившись хоч на годину до цього <u>жахливого жертовника(од.ч.р)</u> війни.
Вже винесли двох сестер в безтямі від багатьох <u>безсонних ноче(мн.ж.р.)й</u>. Вже інші сестри й санітари клали на стіл <u>пошматованих людей(мн, с.р.).</u> Смерть жерла <u>багату здобич</u>(од.ж.р) в цім бою, і решток од бенкету перепадало хірургові чимало. Хата тремтіла від гуркоту й вибухів бомб. Надворі лежали просто на землі бійці. Їх покладено в три черги, за характером поранення - головні, порожнинні й інші.
Хірург стомився. Щоб підтримати сили й заощадити час, йому подавали їсти сюди ж, до <u>операційного столу(од.ч.р).</u> Він був дуже здоровий з природи, але і в нього вже не вистачало сил. Він валився з ніг від утоми і занудьгував. Всяке діло має свою нудьгу. Йому не подобались поранені і не подобалось вже навіть те, чим завжди він захоплювався в людях.
Н.в зозуля
Р.в зозулі
Д.в зозулі
З.в зозулю
Ор.в зозулею
М.в на зозулі
Він тільки те й вміє, що теревені правити.
Знову та Катря лиже халяву до тих дівчат.
Коли він глянув на мене то я, наче, ніс під себе взяла.