Парк у моєму місті названо начесть Тараса Шевченка.
У своїх звичках діти наслідують батьків.
За порадою друга я передплачую журнал «Барвінок».
Для гарної гри в театрі актори старанно готуються до виступу.
Для зручності потрібно сповістити родичів про приїзд раніше на декілька днів.
Вчитель дорікає дітям за погане ставлення до навчання.
Багато людей взимку хворіють на грип.
У кожній справі я намагаюсь якомого старанніше позбутися небажаних недоліків.
Я ніколи не кепкував(ла) з своїх друзів.
Інколи корисно сміятися з себе.
Друзі зібралися йти до лісу.
Коли вони прийшли то побачили дуже гарну квітку.
Один з друзів сказав:
-Я хочу зірвати цю квітку.
-Не можна-Сказала одна дівчинка-А якщо всі будуть рвати таки гарні квіти то щож залишиться?
Хлопець подумав тай від повів:
-Добре не буду.
-Ото й правильно!-Додала дівчина.
Кожен текст складається із сполучених між собою речень або абзаців, які об’єднані в єдине ціле певною темою і головною думкою. Всі пропозиції в тексті мають смислову зв’язок, яка вибудовує ієрархію частин за змістом, значущості та складності. За функціонально-смисловому змісту виділяють такі типи текстів у російській мові: розповідь, опис і міркування. Розглянемо їх головні особливості.
Оповідання – це історія про якусь подію, розказана у часовій послідовності. На перше місце тут висувається сам процес дії, тобто розвиток сюжету. Твори цього типу динамічні і в основному починаються з зав’язки або з розв’язки інциденту, який викладається в прямій або зворотній хронологічній послідовності. Часто використовується в листах і спогадах. Оскільки тут повідомляється про дії та події, важлива роль належить дієсловам минулого часу і прислівникам, що вказує на послідовність (одного разу, потім, нарешті і пр.), які допомагають розгортати розповідь. Всі розповідні типи тексту мають зав’язку (початок історії), кульмінацію (її розвиток), розв’язку (кінець події).
У опису головна ідея полягає в словесному зображенні якогось явища шляхом перерахування його основних характеристик і ознак . Його мета – передати предмет опису так, щоб читач ясно побачив його у своїй свідомості. У пейзажу це буде вид неба, трав, дерев; біля портрета – вираз очей, постава, хода. Для описових текстів характерна послідовність в описі, єдність погляду, використання прикметників і статичність. Основна схема його побудови така: загальне враження про об’єкт – окремі ознаки – ставлення автора до об’єкта.
Порівнюючи ці типи тексту, можна сказати, що вони протиставлені один одному, так як їх характеристики полягають у статичності одного і динаміці іншого.
Останній тип – це міркування. Воно грунтується на роз’ясненні та затвердження будь-якої думки, описує причини явищ, роздуми, являє собою тему з чотирьох частин: вступ – теза – аргументація (докази) – висновок. Ці типи тексту, на відміну від опису і розповіді, мають складнішу структуру пропозиції (з використанням відокремлених зворотів і різними типами союзної і безсполучникового зв’язку) і лексику (вживається багато абстрактних понять).
Головна мета – довести що-небудь, переконати іншого, спростувати думку опонента.
Як видно, всі типи (мови) тексту мають особливі композиційні особливості і вживаються в різних жанрових формах. Проте в чистому вигляді розповідь, опис і міркування зустрічаються не завжди, в основному комбінують їх елементи. Приміром, художні тексти часто об’єднують всі типи тексту, які послідовно чергуються один з одним, а міркування може складатися з описових і розповідних складових. Це робить твір більш виразним і цікавим.
Відповідь:Вправа 2
1.Район, гайок, знайома, йорж, йогурт.
2. Тьохкають, сльози, пеньок, кольоровий, дзьоби, синього, літнього.
Вправа 3
У гайок прилетіли солов'ї. Цілий день тьохкають. Гарно! Аж сльози на очах з'явилися. А потім птахи у дзьобах почали гілочки носити. Гніздо будувати. Одного літнього дня з гнізда вилетять пташенята.
Пояснення:
<span>Яблука(що робить?)дозрівають,рiчка(що робить?)виблискує,стiл(що робить?)стоїть,</span>
