Дієслово — частина мови, яка за кількістю слів є однією з найчисельніших. Дієслова ми використовуємо в кожному реченні. Завдання, пов’язані з дієсловом, є в кожному тесті ЗНО. Тому не зволікайте і вивчайте дієслово детальніше!
Дієсловом називається частина мови, яка означає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання: що робить (робив, зробив, робитиме, зробить, робив би, зробив би тощо) предмет?
що з ним робиться (робилося, робитиметься, зробиться, робилося б, зробилося б тощо)? Наприклад: читає, читає прийшов, малюватиму, морозило тощо.
Діслово може означати
переміщення у просторі: бігти, йти;
процес мовлення: говорити, теревенити;
стан особи чи предмета: сидіти, висіти;
ставлення до когось або чогось: ненавидіти, кохати;
процес сприйняття органами чуття: бачити, чути, нюхати;
конкретну фізичну дію: вмиватися, читати;
процес мислення: думати, мудрувати;
бажання: хотіти, прагнути, воліти;
зміни: молодіти, сивіти.
Дієслово в реченні найчастіше виконує функцію присудка: Про все ти співаєш: про сльози і сміх, Про молодість, битвами грізну…
Рідною є для нас земля, де ми народилися. Цю землю не вибирають, як не вибирають батьків. Це скарби, даровані Богом. Я не розумію людей, які кидають свою батьківщину і шукають щастя в чужих землях, знаючи, що рідна країна потребує їхньої любові, праці, відданості. Любов до батьківщини називають патріотизмом. Це дуже сильне почуття, яке дає людині можливість витримати складні випробування, перетерпіти лихоліття, зробити подвиг в ім'я свого народу.
«Чому, сказати, й сам не знаю,Стежина в ріднім краї...Наша земля — Україна. Любити її — це значить кожним своїм вчинком, кожним помислом вірно служити їй. Мало говорити, що ти патріот, — треба бути патріотом.
Для когось- це вулиця, де пройшло дитинство, для когось- великий двір, де вечорами звучала гітара і мелодійний голос співав про перше кохання, для когось- це звичайна сільська хата з кущем калини під вікном, з чорнобривцями, які посіяла мама, з рушниками в кутку над образами.
Мій образ рідної земліРідна земля дорога для нас і тим, що жили тут наші предки — горді і волелюбні, які не віддали свій край чужоземним загарбникам-завойовникам. Кров'ю своєю, своїм життям захистили його, передали нам у спадок як дорогоцінний скарб, зберегли для нас рідна мова — співучий, неповторний і чарівний.
такими задушевними рядками висловив поет-пісняр Андрій Малишко глибоке синівське почуття любові до своєї землі, яка зростила його, вивела в люди, навчила любити життя, працю, природу, пісню, мову...
Ота стежина в ріднім краї, дна біля воріт»Живе у серці стільки літНебо єдиною в світі батьківщини.У кожного вони свої, неповторні, але однаково дорогі. Рідна земля — наша мала батьківщина, де ми вперше почули мамину колискову, пізнали перші радості і перші сльози, перші перемоги і поразки...
Мне кажется,не нужно обрывать рассказ на грустной ноте.
В основному, толерантності в нашому світі стає майже як динозаври, бо люди почали, вважати що вони повинні бути толерантності тобто тільки в момент коли це потрібно їм. І по-справжньому морально ціла людина, може бути толерантна завжди
Українська мова-неймовірна і милозвучна,вона у нас єдина та неповторна. В нашому житті через мову кожна людина приєднується до великої спільноти -народу,а життя окремих індивідів зливаються в історичний шлях нації. Потрібно плекати нашу мову як оберіг народу. Наша мова-неповторна і милозвучна та єдина .
