Сьогодні я сиділа в затишному таксі.
Таксі - це найкращий вид транспорту.
Я часто користуюсь таксі.
Ми швидко доїхали на таксі.
У місті ми пишаємося своїм таксі.
Максим викликав таксі.
Я вважаю, що людськи взаєми-це шлях до прекрасного майбутнього у світі.Кожне слово,дія в цьому грає не аби яку роль.
По-перше,взяти наприклад соціально-побутову повість Нечуя-Левицького «Кайдашева сім‘я».До чого привели їх сварки після смерті Кайдаша,ділячи город?Аж ні до чого!Лише пусті відчуття та попіл на серці.
По-друге, людина має розуміти,що без цього вона може залишитися одна.Дуже страшно,коли тишина голосніше за все і в нікого немає.
Отже,ми маємо замислитися.Берегти близьких та взаєми між нами.Бути добріше.Бо як ви до людей,так і до вас
<u><em>Відповідь</em></u>:
1) Б
2) Г
3) А
В Україні є річка Дніпро. У Україні є Кримські та Карпатські гори
За традицією ми всім класом двічі на рік, восени і навесні, виїжджаємо на природу. Набираємо продуктів, беремо м’ячі, гітару і, звісно, магнітофон. Улюблене місце нашого відпочинку – один із мальовничих берегів річки. Ось цього разу ясним осіннім днем ми розташувалися біля води, і раптом Льоша тихенько сказав:
? – Дивіться, хтось пливе.
Самого плавця ми побачили не одразу. Його присутність виказували лише круги, що розходилися по воді. Це була якась велика тварина. Над водою видні-лася голова і задня частина тулуба. Складалося враження, нібито поруч пливуть два невеликих темних предмета.
- Та це ж бобер! – вигукнув хтось із хлопців.
- Так, точно він, – підтвердила вчителька Інна Василівна. – Бобер – це тварина з цінним хутром. Бобра занесено до Червоної книги України. Дивіться, як гарно пливе.
Допливши до берега, бобер звернув до білого латаття і тут зник під водою. За кілька секунд він знову з’явився на поверхні води, цього разу тримаючи в зубах щось схоже на уламок товстого ціпка. Він діловито виліз на берег і почав гризти свою ношу. Це було кореневище білого латаття. Доки бобер снідав, ми розглядали його.Він нагадував звичайну мишу, але збільшену у десятки разів.
Вирушаючи додому, ми довго озиралися на те місце, де побачили бобра. Хтось сказав:
<span>- До побачення, боброва річко!</span>
