"Журавль и цапля"
Пришла весна,кругом красота,природа ожила и стали птицы гнёзда вить.Решил и журавль хозяюшку найти,свил гнездо у болота,где жила долгоносая цапля,считавшая журавушку неуклюжим.Набрался он смелости,да и решился посватать цаплю,а та ему дала "от ворот поворот".
Обиделся журавушка,вернулся домой,а цапля передумала,пришла согласие сказать,идёт она журавлю в жёны.От обиды журавль отказал ей,настал черёд обижаться цапле.Прибежал журавль,зовёт цаплю замуж,а та-не идёт.Так и ходят к друг другу обижаются,дорожку протоптали,а семью не создали по сей день.
В 1240 году рыцари Ливонского ордена захватили Псков и Копорье. Прибыв в Новгород в 1241 году, князь Александр Невский без промедления начал ответные действия. Воспользовавшись трудностями Ордена, отвлеченного тогда на борьбу с монголами, Александр Невский выступил на Копорье, взял его штурмом и перебил большую часть гарнизона. Часть рыцарей и наемников из местного населения была взята в плен, но отпущена, а изменники из числа чуди перевешаны.
К началу 1242 года Александр дождался брата Андрея Ярославича с «низовыми» войсками Суздальского княжества. Когда «низовое» войско было еще на подходе, Александр с новгородскими силами выступил под Псков и окружил его. Орден не успел быстро собрать подкрепления и выслать к осажденным. Псков был взят, гарнизон перебит, а орденские наместники в оковах были отправлены в Новгород.
По известиям летописей, Ледовое побоище началось при солнечном восходе у Воронея Камени на Узмени. Традиционная схема битвы выглядит следующим образом. Немецкая конная колонна атаковала пеший центр русского войска, нанесла ему большие потери, однако была охвачена с флангов княжеской конницей и обратилась в бегство.
На льду Чудского озера пало (по разным данным) около 400 немецких воинов (из них двадцать были настоящие «братья»-рыцари), и 90 немцев (из них 6 «братьев») попали к русским в плен. Источники свидетельствуют, что пленные шли возле своих коней во время радостного въезда князя Александра в Псков.
Эта битва, вместе с победами князя Александра над шведами (15 июля 1240 года на Неве) и над литовцами (в 1245 году под Торопцем, у озера Жизца и близ Усвята), имела большое значение для Пскова и Новгорода, задержав напор трех серьезных врагов с запада — в то самое время, когда остальная Русь терпела большие потери от княжеских междоусобиц и последствий татарского завоевания.
<span>В Новгороде долго помнили Ледовое побоище немцев: вместе с Невской победой над шведами, оно еще в 16 веке вспоминалось на ектениях по всем новгородским церквам. </span>
Під впливом церкви та поезії, що фактично оспівувала лицаря як ідеал воїна, сформувався характеристика, притаманна лише справжньому лицарю:
<span>Це мужній, сильний, вправний воїн, що дотримується лицарської присяги, а саме: щодня слухати обідню, бути безстрашним, ризикувати за католицьку віру, охороняти церкви і духівництво від грабіжників, охороняти вдів і сиріт, уникати несправедливого оточення і брудного заробітку, для порятунку безневинного йти на поєдинок, відвідувати турніри тільки ради військових вправ, шанобливо служити імператорові в мирських справах, жити бездоганно перед Господом і людьми, боротись проти зла, бути щедрим, правдивим, дотримуватись слова, любити Батьківщину. </span>
<span>Для лицаря було кілька найважливіших речей – це віра, честь, дама серця. </span>
<span>Вірність Господу для такого воїна завжди на першому місці, молитви – невід’ємна частина його життя. Зважаючи на це багато разів церкві вдавалось зібрати воїнство для Хрестових походів нібито з метою визволення гробу Господнього (хоча мова йшла лише про захоплення нових земель). До того ж присяга лицаря, зважаючи на тодішні настрої церкви включала в собі ненависть до «невірних». </span>
<span>Честь полягала у дотриманні присяги і морального кодексу. Ніхто не мав права спаплюжити честь лицаря без наслідків. Воїн мав відстояти свою честь і міг визвати суперника на поєдинок. </span>
Однією із найпрекрасніших сторін брудного Середньовіччя був феномен «прекрасної дами». Це був справжній культ кохання, причому кохання в основному духовного, платонічного. Любов стала служінням "прекрасній дамі", поклонінням їй. Дама серця була для лицаря неземним створінням, втіленням божества. У кодексі рицарської любові центральне місце займали ратні подвиги на честь "прекрасної дами" і її прославляння. Лицар бився на турнірах, прикріпивши рукавички своєї пані до шолома і прибивши до щита табличку, чесноту, що звеличила її, і красу.
<span>На протязі X – XV ст. лицарі були більше ніж просто воїни, вони становили привілейовану групу вищого суспільства. </span>
<span>Поділ землі співвідносився з витратами на озброєння лицаря, а шляхетна поведінка вважалася прикладом для наслідування. </span>
<span>Лицарі несли військову службу, брали участь у хрестових походах, служили при дворах королів, заможних феодалів. З часом утворився окремий лицарський стан. </span>
<span>Лицарство являло собою військово-феодальну єдність благородних воїнів, для яких обов’язковим був вироблений комплекс моральних та етичних правил. </span>
<span>Посвячення у лицарі було важливою та урочистою подією, головним у її ритуалі була присяга дотримуватися лицарського кодексу честі. Цей кодекс вимагав бути звитяжцем, відданим своєму сеньйору, боротися з ворогами християнства, захищати ідеали честі, гуманності, бути оборонцем слабких і скривджених. </span>
<span>Формувалася своєрідна лицарська культура. Вона визначалася поняттям станової честі, лицарським побутом, бажаннями людей, що пишаються високим походженням і прагнуть здобути багатство. </span>
<span>При дворах і замках заможних феодалів, де лицарі брали участь у полюванні, турнірах, спілкувалися з вишуканим товариством, в якому помітну роль відігравала жінка, складались умови, в яких ця культура набула куртуазного забарвлення. </span>
<span>Шляхетність, увічливість, галантність, витонченість, здатність на ніжні почуття стають головними ознаками особистості лицаря. Тож серед характеристик лицаря можна виділити основні: - Мужність - Вірність - Щедрість - Розсудливість - Відчуття честі – Свобода </span>
тайга-суровое место. выжить в нем очень трудно.выживет только сильнейший. ну а если ты покоришь тайгу,то ны не останешься голодным