Точно не знаю но вот!
Народився 2 (14 листопада) в Обухові (нині місто Київської області) в сім'ї шевця.
Старший брат Андрія — Петро Малишко — став своєрідним народним месником — Робін Гудом, який грабував комуністів і радянських чиновників, але не чіпав простих селян. 1928 року Петра Малишка спіймали, відвезли до Києва, де засудили до страти. Мати Андрія й Петра зверталася з проханням про помилування до голови ВУЦВК Григорія Петровського, але безрезультатно. Пізніше Андрій Малишко сказав про брата: «Якби я писав вірші так, як Петро — ціни б мені не було!» [1]
Андрій Малишко закінчив семирічку у рідному селі, вчився у медичному технікумі, потім — на літературному факультеті Київського інституту народної освіти. В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овручі. В 1934–1935 роках служив у Червоній армії.
Після демобілізації переїхав до Харкова і працював журналістом у газеті «Комсомолець України», в «Літературній газеті» та в журналі «Молодий більшовик».
Під час Другої світової війни був військовим кореспондентом у фронтових газетах «Красная Армия», «За честь Батьківщини», і в партизанській газеті «За Радянську Україну».
Після війни працював відповідальним редактором журналу «Дніпро» (1944–1947). Депутат Верховної Ради УРСР 3-го та 4-го скликань. Був членом ВКП (б) (від 1943 року).
У 1960-х роках — голова правління Українського громадського відділення Агентства преси «Новини».
Мешкав у Києві в будинку письменників Роліті по вулиці Б. Хмельницького, 68. Помер 17 лютого 1970 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Історична пісня є більш новим жанром, що істотно вплинуло на її розбіжності з думою. Дума виконується речитативом під супровід кобзи, ліри чи бандури, а історична пісня просто співається. Дума характеризується неоднаковими за розміром віршовими рядками, часто з втратою ритму. Історичні пісні натомість мають чітку ритмо-мелодійну будову.
Персонажами дум, к правило, були легендарні особи або люди, котрі своїм подвигом стали вартими оспівування. Існування персонажів в реальному житті залишається під питанням. З історичними піснями все навпаки, адже їх персонажі є реальними історичними героями.
Думи мають більш розвинений сюжет: починаються заплачкою, розвивають події та закінчуються славословієм. Історична пісня не має такого поділ на частини, а сюжет там більш ліричний, ніж епічний.
Зразками історичних пісень є твори "Чи не той то Хміль", "Ой Морозе Морозенку", "Зажурилась Україна"
ВІдомими думами вважаються "Дума про Марусю Богуславку", "Втеча трьох братів із города Азова", "Дума про Самійла Кішку"
Всё что нашла:
Думаю, у кожнага чалавека ёсць пэўная мэта ў жыцці. Пакуль мы маленькія, невялікія і нашы мары. Дзіцяці хочацца новую прыгожую цацку, як у вітрыне крамы або ў таго хлопчыка, ці новую сукенку, або ляльку Барбі. Мы расцем, і разам з намі растуць і нашы жаданні, імкненні, мэты. Адзін марыць разгадаць таямніцы Бярмудскага трыкутніка і знайсці патанулую Атлантыду. Іншы жыве марай стварыць унікальныя лекі ад усіх хвароб або эліксір вечнай маладосці, здароўя і прыгажосці. Трэці марыць аб палётах ў Сусвеце, сустрэчы з пазаземнага розуму.
Але рана ці позна ўсё мы сталеем і пачынаем задумвацца аб будучай прафесіі. І тут нашы імкненні становяцца цалкам пэўнымі і асэнсаванымі. Хто-небудзь хоча стаць геніяльным праграмістам, спецыялістам па камп’ютэрных тэхналогіях, ажыццявіць інфармацыйны прарыў, стварыць праграмы, якія да яго не змог стварыць ні адзін чалавек. Хто-небудзь хоча стаць лекарам, вядомым хірургам, каб штодня ратаваць ад смерці і хвароб людзей. А хто-небудзь хоча проста гадаваць хлеб, каб накарміць усіх галодных.
Ці не праўда, усё гэта высокія мэты, і калі чалавек не адступіцца, калі ён цвёрда вырашыў ісці да сваёй мары, ён абавязкова пакіне свой след на зямлі. Не абавязкова яго імя ўвойдзе ў гісторыю, але жыццё ён пражыве нездарма, прыносячы радасць і карысць людзям.
Наяўнасць пэўнай мэты, імкненне зрабіць нешта канкрэтнае, абавязкова значнае і патрэбнае, ўзвышае чалавека. Мара, ідэал павінны быць у кожнага. Нашы мары не заўсёды выстройваюцца ў выразную лінію, не заўсёды ўяўляюць сабой яркі вобраз. Часта мара бывае жаданнем дасягнуць чагосьці вялікага, светлага. Але як гэта зрабіць, мы не зусім выразна і ясна ўяўляем. Гаворка ідзе пра мары, якія падахвочваюць да дзеяння. І яны, можа быць, з часам становяцца больш яснымі і адназначнымі менавіта ў выніку гэтых дзеянняў. Такая мара ёсць і ў мяне.
Не хачу сказаць , што я не ўяўляю сабе сваю будучыню. Уяўляю. І мару асвоіць цікавую для мяне прафесію. Я хачу стаць юрыстам.
Кожны дзень мы сутыкаемся з жорсткасцю, несправядлівасцю, беззаконнасцю. І я вельмі хачу нешта змяніць, павярнуць гэты свет тварам да закону і справядлівасці. Мне здаецц , пры сур’ёзных адносінах да прафесіі я змагу ўнесці досыць важкі ўклад у паляпшэнне нашага жыцця, і таму ўжо цяпер займаюся на курсах падрыхтоўкі абітурыентаў і ў юрыдычным гуртку, вывучаю спецыяльную літаратуру, гляджу перадачы, прысвечаныя хвалюючай мяне тэме.
Але гэта – аб будучай прафесіі. А я ўсё часцей лаўлю сябе на думцы, што мне хочацца чагосьці большага, чым стаць выдатным спецыялістам і якасна выконваць сваю працу, што вельмі важна. Часам я адчуваю ў сабе столькі сіл і энергіі, што, здаецца, змагу ўсё ! Калі б была такая магчымасць, я прысвяціла б сябе абсалютна ўсіх абласцях жыцця. Я выдатна разумею, што наступіць час, калі трэба будзе вызначыцца, што ў маім жыцці галоўнае, і цалкам прысвяціць сябе прац , сям’і, любімай справе, калі нельга будзе «распыляцца » , таму што і праца, і блізкія людзі, і хобі патрабуюць часу і засяроджанай увагі .
А пакуль мне цікава ўсё новае, я шмат чаму хачу навучыцца, стаць цікавым чалавекам . Я імкнуся быць карыснай у любой сітуацыі і не збіраюся губляць ні секунды. Напэўна, хтосьці лічыць мяне несур’ёзнай, назіраючы, як я вучуся граць на гітары, а потым раптам з галавой сыходжу ў чытанне медыцынскай літаратуры, асвойваю асновы камп’ютэрнай графікі і захоплена дапамагаю бацьку і брату рамантаваць які-небудзь электрапрыбор . Навакольныя лічаць, што я не магу вызначыцца, хапаюся за ўсё запар.
Але ў тым і справа, што я вызначылася. Я хачу ўмець калі не ўсё, то многае, хачу кожны дзень пазнаваць нешта новае і не хачу спыняцца на дасягнутым. Не ведаю, ці можна назваць гэта марай ў звыклым сэнсе слова, бо мае жаданні нельга ўпісаць у нейкія рамкі, выразна сфармуляваць. Хоць чаму нельга ? Магчыма! Я мару дасягнуць дасканаласц ! Занадта гучна сказана ? Напэўна . Тым больш што дасканаласці няма мяжы, таму што калі б гэты мяжа існавала, то, дасягнуўшы яе, ужо не да чаго было б імкнуцца. Калі я задумваюся над гэтым, мне робіцца сумна. А што было б далей ? Для чаго тады астатняе жыццё, калі ўсё ўжо дасягнута ! Не, добра, што гэтай мяжы няма. Гэта значыць, што заўсёды знойдзецца нешта, чаго я яшчэ не ведаю і не ўмею, але магу даведацца і навучыцца. І мне ёсць да чаго імкнуцца! Можа, гэта і ёсць мая мара, можа , яна так і гучыць : “Усё жыццё імкнуцца, спазнаваць, вучыцца, спасцігаць”.
Чамусьці над тымі, хто кажа, што ён хоча дасягнуць дасканаласці , звычайна смяюцца або паблажліва ўсміхаюцца ў адказ. Гэта мяне не спыняе і я буду працягваць ўпарта імкнуцца да сваёй мэты.
Дзень, калі я не магу пазнаць нічога новага , не зраблю чагосьці важнага, карыснага, для мяне будзе пражыты дарма.
Марыць трэба пра нешта большае, чым цяпер можаш дасягнуць. Гэта будзе заахвочваць цябе пастаянна рухацца наперад і набліжацца да запаветнай мэты. А мая мэта – пастаянны рух наперад !
...
<span>На Кам’яному острові Пилип привів їх до Кам’яного
острова, де їх зустрів Василь Байлемів. На острові також були хлопці з
Воронівки, що нещодавно пішли козакувати та рудий Мацик. Після вечері та
розпитів у хлопців що і як там дома вони заснули. Вночі Грицик встав і побачив,
що собака пливе на острів і гукнув її до себе, та коли вона підійшла то був
здоровезний вовк. Гриць зойкнув. Це був Тишкевич! На крик прибігли козаки і у
вовкові впізнали Барвінка, який урятував Мацика і був вовком Швайки. Далі
почали розмірковувати хто ж це обкрадає козаків. Санько сказав, що в одному з
них впізнав Тишкевича. Далі Швайка сказав, що є погана новина на землі
Воронівки напали татари. Санько каже Швайці, що напевно щось сталося з Демко та
Тарасівкою. Самі на острові Козаки вирішили зібрати інших козаків, щоб відбити
полонених у татар та розїхалися. Швайка залишив Барвінка на допомогу хлопцям.
Хлопці перевірили острів та ближче до вечора помітили два човна з трьома
людьми. Один з них був Тишкевич. Тишкевич Троє висадились на острові, огледіли
його і нікого не знайшли (хлопці з Барвінком сховались). Тишкевич наказав двом
іншим плисти нижче та огледіти там острів, а сам залишився. Хлопці тим часом
взяли Тишкевича у полон та зв’язали йому руки. Коли ж повернулися ті двоє,
сказали їм, що на острові є козаки і передали одного злодія Швайці. Ті не довго
думаючи дременули з тих місць. Переказ «Джури козака Швайки» написав
Гнатюк О. Допит Повернулися козаки, вони відбили десяток бранців, але Мацик і
Швайко пішли проводити бранців. Тож Василь разом з іншими почали допит
Тишкевича, той сказав, що його звати Семен і просив його відпустити.
Вирішили дочекатися Мацика і Швайку, щоб вони вирішували хто ж він є. Та після
вечері його вже не було, він стрибнув на коня і втік. Гонитва Всі схопились на
коней та не знали куди скакати. Тут прискакали Мацик і Швайка. Швайка наказав
всім тепер забиратися на Зміїний острів, а сам продовжив гонитву за Тишкевичем.
За ним поскакали тільки Санько і Грицик. Швайко дізнався, що Тишкевич вже давно
слугував як пану так і татарам і постійно здавав козаків. Хоч Вітрик і був
найшвидший, але Тишкевич встиг доскочити до стану татар. Санькова врожба
Швайка, щоб відволікти татар пускає Вітрика і коней хлопців, самі ж ховаються.
Татари переслідують коней, а Іслам-бек з Тишкевичем розмірковують як далі
діяти. Тишкевичу дають сотню людей, щоб той розбив козаків на Камяному острові.</span>
1.Козацький рід судаків:
а)дід Андрій,син Степан, жінка Палажка та діти -Петро,Павло і Ганнуся
б)привчання Павлуся до лицірського ремесла
в)любов Павлуся і Ганнусі
г)напад татарів
2.Втеча Павлуся від татарів:
а)козак знаходить Павла
б)зустріч братів
в)прозповів про сім*ю
3.План нападу на татарів
4.Битва козаків з татарами:
а)побачив все що розказував дідусь
б)розгром татар козаками
5.Батко з синами:
а)Павлусь зник
6.Продаж в полон:
а)високий чоловік
б)дорога до татарів
7.Важка доля:
а)слухняний Павлусь
б)втеча
в)раптове повернення
г)покарання
г)Павлусь врятований від покарання
8.Щасливий Павлусь:
а)Девлет-гірей
б)гарна одежа
в)зустріч з сетсрою
9.Радісна новина:
а)Павлусь вільний
б)добре серце Павлуся