Цієї ночі було так темно, що навіть свого друга я ледве бачив, який ішов поряд.
Я доглядав (перех.) сад дідуся увесь день.
Мати хвилювалася (непере.) , чому син не повертався додому.Я прочитав(перех.) цікаву книгу Андерсона.
Вони знову сперечаються(неперех).
Ти вивчив (перех.) правило про вживання м'якого знака?
◦Природа одному мати, другому — мачуха.
◦Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде.
◦На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.
◦Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.
◦Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.
◦Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.
◦Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.
◦Як небесна височина, так морська глибина.
◦За рідною землею і в небі скучно.
◦Високі гори мають глибокі доли.
◦Де високі гори, там глибокі доли.
◦Нема гори без долини.
◦З гори не треба пхати — само піде.
◦Гора з горою не сходиться.
◦Гора народила мишу.
◦З гори вскач, а на гору хоч плач.
◦І за горами люди живуть.
◦Поле має вуха, а ліс очі.
◦Поле бачить, а ліс чує.
◦Дай полю гною - дасть хліба вволю.
◦Поля, що й курці лапкою нема де ступити.
◦Там того поля на заячий скік.
◦Хто полю годить, тому жито родить.
◦Як листя жовтіє, то поле смутніє.
Пора до двора: сходить місяць і зоря.
◦Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає.
◦Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
◦З неба зорі хвата, а під носом не бачить.
◦Зорі з неба здіймає.
◦Тільки зірок з неба не знімає.
◦Аби на мене місяць світив, а зорі як схочуть.
◦Аби на мене місяць світив, а зорі будуть.
◦Гріло б ясне сонце, а місяць як хоче.
◦Гарно і при місяцю, коли сонця немає.
◦Кому місяць світить, тому і зорі всміхаються.
◦Світить місяць, та не гріє, тільки в бога хліб їсть.
◦Місяць — козацьке сонце.
◦Місяць — батько, звізда — мати, сонце — їх дитятко.
◦Молодий місяць не всю ніч світить.
Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає.
◦Після дощу і сонце засяє.
◦Не все ж і хмуриться, колись і виясниться.
◦Зимове сонце, як мачушине серце: світить, та не гріє.
