Question

Допоможіть найдіть приказки про природу

Answer 1

◦Природа одному мати, другому — мачуха. ◦Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде. ◦На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся. ◦Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути. ◦Нема тієї драбини, щоб до неба дістала. ◦Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити. ◦Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому. ◦Як небесна височина, так морська глибина. ◦За рідною землею і в небі скучно. ◦Високі гори мають глибокі доли. ◦Де високі гори, там глибокі доли. ◦Нема гори без долини. ◦З гори не треба пхати — само піде. ◦Гора з горою не сходиться. ◦Гора народила мишу. ◦З гори вскач, а на гору хоч плач. ◦І за горами люди живуть. ◦Поле має вуха, а ліс очі. ◦Поле бачить, а ліс чує. ◦Дай полю гною - дасть хліба вволю. ◦Поля, що й курці лапкою нема де ступити. ◦Там того поля на заячий скік. ◦Хто полю годить, тому жито родить. ◦Як листя жовтіє, то поле смутніє. Пора до двора: сходить місяць і зоря. ◦Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає. ◦Чим темніша ніч, тим ясніші зорі. ◦З неба зорі хвата, а під носом не бачить. ◦Зорі з неба здіймає. ◦Тільки зірок з неба не знімає. ◦Аби на мене місяць світив, а зорі як схочуть. ◦Аби на мене місяць світив, а зорі будуть. ◦Гріло б ясне сонце, а місяць як хоче. ◦Гарно і при місяцю, коли сонця немає. ◦Кому місяць світить, тому і зорі всміхаються. ◦Світить місяць, та не гріє, тільки в бога хліб їсть. ◦Місяць — козацьке сонце. ◦Місяць — батько, звізда — мати, сонце — їх дитятко. ◦Молодий місяць не всю ніч світить. Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає. ◦Після дощу і сонце засяє. ◦Не все ж і хмуриться, колись і виясниться. ◦Зимове сонце, як мачушине серце: світить, та не гріє.