Моя рідна мова (твір-роздум)<span>Думаю, що недарма мову називають душею народу. Як і всяку душу, її треба вміти зберегти чистою і красивою. І вона, як і душа, тільки одна, одна для кожної нації. Хто ж винний у тому, що велика частина населення України розмовляє російською мовою? Хто винний у тому, що дотепер українська мова на вулицях нашого міста сприймається оточуючими як щось надзвичайне? І чи потрібно шукати винних?
1994 року я йшла «перший раз у перший клас». І, до речі, у клас, де викладання велося українською мовою. Не буду приховувати того, що деякі знайомі моїх батьків, довідавшись про це, крутили пальцем біля скроні і називали мене «нещасливою дитиною». А я тим часом жваво читала вірші і розповідала правила з математики найчистішою українською мовою. І зовсім від цього не страждала. Не страждаю і зараз, адже я, як і раніше, навчаюся в класі, де викладають українською. З мамою, батьком і друзями я розмовляю російською мовою, з бабусею і дідусем — українською. Ніяк не можу зрозуміти, яка ж мова мені рідна... Вони обидві мені однаково дорогі. І тією і іншою я відмінно володію. І та і інша мені подобається. Так яка ж для мене рідніша, ближча? Треба розібратися. Отже, за національністю я українка, тобто, за логікою речей, моя рідна мова — українська. Ні, мабуть, без російської я не можу жити. Тоді, напевно, російська і є рідною? Але й українську я люблю і вважаю її зовсім не гіршою за російську. Я не можу відмовитися ні від тієї, ні від іншої. Та й навіщо? Відмовитися від російської тільки через те, що Україна тепер незалежна? Або відмовитися від української через те, що хтось вважає її «непрестижною», чи що? Українська — офіційна мова нашої країни, і це добре. Але багато хто звик розмовляти російською, і це, на мій погляд, зовсім не погано.
Українську мову століттями принижували, придушували і навіть оголошували «неіснуючою». Але вона витримала всі випробування. Знову наш народ знайшов її і тепер вже точно не втратить. «Співуча українська мова» звучить з динаміків магнітофонів і телевізорів уже майже нарівні з російською. Активно зараз розкуповуються і книги українською. І нехай хтось соромиться її. Це проблеми людини, а не мови. А особисто я не хочу кривдити ні тієї, ні іншої. Для мене обидві ці мови рідні. </span>
Наламати дров-учиняти щось необдумано.
Купувати витрішки-без мети, нічого не роблячи, щось роздивлятися.
Плести нісенітниці- говорити дурниці.
Брати за зябра- примушувати когось до чогось.
Кусати лікті- виявляти велику досаду, жалкувати.
Винаходити велосипед- братися за пошуки того, що вже давно відомо.
Нет не зличіти пишиться окремо
Ми проти корупції.
Наша країна велика і багата, але чому народ постійно скаржиться на злидні і важке життя? Чому нашим батькам доводиться працювати відразу на декількох роботах, щоб прогодувати сім'ю, а за сусіднім парканом, як гриби, один за одним будуються котеджні селища? Відповідь більшості - причина в корумпованості влади. Як може здатися на перший погляд, корупція - явище сучасної дійсності, але це не зовсім так. Згадаймо російських класиків: «хабарі хортенятами», «кругова порука», «рука руку миє». Знайоме, чи не так? Відносини я тобі - ти мені непомітно обплели корінням державні структури, а почали вони зароджуватися ще тоді, коли виникло саме держава. Корупція - це перевищення користувань своїми посадовими обов'язками. Даний термін в наш час майже повністю сприймаємо як належить чиновницьким колам, напевно, тому, що в результаті подібного роду махінацій стають відомі громадськості такі прізвища і суми, що дані події просто не можуть залишитися непоміченими. Негативний прояв корупції полягає в нанесенні нею шкоди економічній сфері, а, значить, доходам громадян і загальному добробуту країни в цілому. Корупція - це червоточина, пролом в системі, через яку неправомірно «витікають» державні кошти, які повинні були б використовуватися за призначенням на благо Батьківщини. Механізм корупції - це хабар. Вона небезпечна тим, що поширеність її не знає кордонів. Предмет хабара - це не тільки гроші, але і цінні папери, і нерухомість, і інші речі майнового характеру. Як же боротися з корупцією? Як вилікувати цю хворобу? Повинна вестися чітка, продумана, грунтовна антикорупційна діяльність, спрямована на виявлення та запобігання випадків прояву корупції. Велику роль відіграє ступінь відповідальності і система покарання. Посилення покарання, на мій погляд, найдієвіший антикорупційний метод. Але такі методи лише усувають наслідки, а що ж допоможе викорінити хабарництво як явище? Я вважаю, що це робота не тільки держави щодо дотримання і виконання всіх зобов'язань перед народом, підвищення загального рівня життя (щоб і красти не захотілося), але і робота кожного громадянина над собою, над підвищенням свого професіоналізму, розумінням відповідальності перед державою, перед своїм майбутнім, майбутнім своїх дітей.
