Наприкінці серпня або у вересні погода зазвичай псується. Стає холодно, йде дощ, задуває вітер. А потім знову повертаються погожі днини, стає тепло. Пригріває сонечко. Це означає, що настає бабине літо. Я кожного разу радію йому від душі, хоч знаю, що воно приходить ненадовго.Як приємно зняти теплі речі: куртки, светри, кофти, товстючі джинси! Як добре знову одягнутися легко! Можна в футболці на вулицю вискочити, і не захворієш. Під час бабиного літа багато дерев та кущів ще зелені, а в саду розпускаються пізні квіти.Уявляєш, що справжнє літо ще триває та ніколи не скінчиться. Але до школи вже ходити треба: літні канікули минули. Так що ці два літа ніяк не сплутаєш між собою!Під час бабиного літа павучки чомусь починають активно плести свою павутинку та розгойдуватися на ній туди-сюди. Павутина літає буквально всюди, де ростуть дерева!Перебуваючи на природі, в неї постійно влізаєш, вона чіпляється до одягу. Але бабине літо подобається мені тому, що комахи вже майже не набридають. Кудись діваються кусючі комарі. Стає мало мух та ос, вони вже не лізуть до тарілки під час обіду.Проводити бабине літо на природі дуже приємно. Навкруги гарно: листя помалу вже жовтіє або червоніє, а погода хороша, тиха. У цей час весело гуляти сонячним лісом або поїхати на озеро, на ставок. Купатися, правда, не можна, бо вода вже холодна. Але лізти у воду вже навіть не хочеться. Зате коли немає вітру, а під час бабиного літа вітру зазвичай немає, то яскраво-синя поверхня води блищить на сонці, неначе перлина.
ФУХХХ копец вроде так дайте балов плес +5 может
Багато є скарбів: і матеріальних, і
духовних. Кожна людина на своєму життєвому шляху прагне знайти своє
щастя, що вважатиметься найбільшою неперехідною цінністю.
Щастя буває різним. Для одних щастя — гроші, розкіш. Інші його бачать
у сімейному житті, ще інші — у повсякденній роботі. Це все важливо
мати. А чи не найголовніше мати надійних друзів? Філософ, людина великої
мудрості, Г. С. Сковорода навчав: “Друг вірний — захист міцний”.
Справді, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто розрадить
чи розділить з тобою радість.
Є дружби різні. Тож одна
Шампанським піниться в бокалі,
Її випиваєш до дна
Без радості і без печалі.
А друга — без пустих прикрас,
Ознаки маючи суворі,
Духовно підіймає нас
У добрій радості і в горі.
В. Михайлюк. “Є дружби різні”
Майже всі люди важко переносять самотність. Кожен, хто відчуває
самотність або вважає, що люди його не люблять, що він не має такої
популярності, як інші, повинен усвідомити: людські стосунки — це обмін
цінностями. Навіть у стосунках між двома людьми необхідно, щоб кожен з
них робив певний внесок для їх підтримки. Якщо з таких стосунків користь
має лише одна сторона, то, зрозуміло, що з часом друга втратить до них
інтерес. Звичайно, користь у такому випадку не можна розглядати як
матеріальну вигоду.
Дружбу не треба плутати із приятельськими стосунками. Спілкування з
друзями збагачує людину духовно. Кожен шукає в другові важливі для себе
риси. З однією людиною ми підтримуємо зв’язок тому, що вона вміє цікаво
розповідати, від другої ми дістаємо важливу інформацію, третя має
приємну зовнішність і поведінку, четверта — оптиміст і вміє
підбадьорити, п’ята завжди готова дати добру пораду. Мабуть, у друзях ми
шукаємо риси ідеалу людини. Буває й таке, що з часом в людині, яку
вважав другом, розчаровуєшся. Що ж робити в такому випадку? Г. С.
Сковорода наставляв своїх учнів: “Похибки друзів ми повинні вміти
виправляти або зносити, коли вони несерйозні”.
Дружба не виносить егоїзму. Є люди, які у дружні стосунки не роблять
жодного внеску. Зрозуміло, що мало хто їх поважатиме, а найчастіше —
намагатимуться обмежити зв’язки з ними, звести їх до приятельських.
Інший тип людей втрачає друзів і симпатії своїх знайомих через
нетактовність, адже контакти із ними мало приємні і навіть інколи
ображають. Нерідко ці люди злостиві, в’їдливі, кепкують з інших. Хто ж
захоче дружити з такими?
Деякі не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші, вони
байдужі до людей. Вони весь час говорять тільки про себе, а якщо хтось
захоче висловитись, то не слухають, перебивають, знову заводячи мову про
себе. Таким теж легко залишитись самотніми, втратити друзів.
Коли тебе забуде рідний брат,
Махни рукою, плакати не варт.
Коли тебе забуде друг — подумай,
Що сталося, що він тобі не рад.
Д. Павличко
У дружбі треба вчитися бути людиною. І хоч ніхто не застрахований від
помилок, головне — уміти їх помічати в себе. Той, хто прагне до
самовдосконалення, до самоосвіти, приваблюватиме до себе інших людей,
легко знайде друзів. Усім хочеться бачити своїм другом вірну і щиру,
духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину, гуманну, з
відкритим серцем, вогником у душі, для якої головне — приносити людям
щастя.
Яку пораду дати тим, хто шукає друзів? Пам’ятай, що найвірніший друг —
це мати, яка ніколи не зрадить, не проміняє свою дитину на
найкоштовніше, готова життя віддати, щоб допомогти у скруті синові чи
доньці. Дуже важливо про це пам’ятати, щоб відповідати на піклування
матусі ніжністю та ласкою.
Ніколи не буває самотньою й та людина, для якої друг — книга. Народна
мудрість вказує: “У того багато друзів, у кого великий друг — книжка”.
“Книжка — найкращий дар дружби”. Книга — це найбільше чудо з чудес у
всесвітній історії, це друг, який допомагає у скрутну хвилину, який
навчає мислити і відкривати світ прекрасного.
Торкнутися душею до краси можна серед буйних трав і запашних квітів,
лісового буяння і тихого плескоту озер. Природа — той друг, що приносить
радість споглядання гармонії і надає відпочинок. Для багатьох людей
спілкування з природою рівноцінне зустрічі з найдорожчими друзями.
Отже, друзі чекають на нас скрізь, тільки треба вміти цінувати
дружбу, тоді будеш щасливий сам і принесеш щастя тим, хто оточує тебе.
<span>У нас субботники проводились в школе по весне и осени. Брали грабли, носилки, собирали мусор, листья. Грузили в машину. Убирали территорию школы. Весной белили деревья, сажали цветы. В классе мыли окна. А писать нужно наверное об эмоциях которые вы испытываете перед, во время и после субботника, как он сближает людей и пр. </span>
