Наш князь был светел ликом,да добрыми делами славился.Не знал он поражения ,в бою не было ему равных.Слова старца-провидца огорчили князя нашего светлого и приказал он коня своего любимого запереть в стойле.Сообщили потом князю что конь его скончался и поехал он проститься с другом.напасть ожидала Олега в черепе его верного друга.Змея притаилась в покинутой жизнью кости.Отняла змеюка жизнь Олегову.много мы о нём горевали
Первоисточник образа<span> — </span>роман<span> (</span>1615) «Дон Кихот<span>» </span>испанского писателя Мигеля Сервантеса де Сааведра(1547—1616<span>). </span>Герой произведения Дон Кихот Ламанчский принимает ветряные мельницы за отряд рыцарейи вступает с ними в бой с плачевными для себя последствиями<span>. </span>
На батьківщині його чекали догани Бенкендорфа за самовільний від’їзд і сухий прийом Гончарових. Тим не менш, в листопаді 1830 Пушкін зробився женихом Hаталья Гончарової. Потім між ним і майбутньою тещею почалися негаразди, які мало не повели до остаточного розриву. Здається, під кінець, сам Пушкін не проти був від цього розриву: від перших очарований в його серці залишалося небагато. 18-го лютого 1831 відбулося весілля поета, і він з молодою дружиною перебрався до Петербурга. На перших порах після одруження на Наталії він був майже цілком щасливий, тільки турботи про гроші тривожили його з кожним днем все сильніше: Пушкін щось клопочеться про дозвіл видавати офіційний журнал, то натякає, що охоче зайняв би вакантне після Карамзіна місце «історіографа», то намагається перехопити в борг у друзів, взяти вперед за свої твори … Його молода жінка абсолютно байдуже ставилася до господарству, великому поету доводилося клопотати щодо квартир, лаятися з прислугою. Попутно він влаштовував заплутані справи свого безладного, неохайного батька, відчайдушного брата Льва, і родичів дружини … Не дивно, що творчість Пушкіна стало згасати. До цього часу відноситься вторинне прийняття його на службу в міністерство закордонних справ; крім того, з дозволу начальства, він тепер займався в архівах «Історією Петра Великого».