Я погоджуюсь із твердженням, що будь-яка проблема –це можливість стати краще. Адже перешкоди, що постають на нашому тернистому шляху, роблять нас сильнішими. По-перше, саме проблеми та суперечливі ситуації допомагають нам проявити свої приховані таланти. Інколи людина сама не знає, на що вона спроможна. У таких випробуваннях багато хто з нас відкрило для себе щось нове, те що робить нас кращими ніж учора.
Прикладом із повсякденного життя, може слугувати випадок із моїм знайомим Олегом. Хлопець усе життя боявся публіки, тому ніколи не брав участі у різних заходах. Але одного разу він переборов свій страх, і вийшов на велику сцену. З того часу, минуло 3 роки, але тепер Олег успішний актор театру, і до цього дня він радіє через те, що він переборов себе. Тому, це ще раз підтверджує те, що саме наші проблеми роблять нас кращими, звісно, якщо їх долати.
По-друге, наші проблеми наштовхують нас на корінні зміни в нашому житті. Іноді здається, що все, виходу немає. Але ми починаємо боротись, і якщо перемагаємо, то стаємо кращими, а якщо ні –то залишаємося на тій же сходинці. Але не можна перебувати на ній дуже довго. Якщо людина не прогресує, то вона починає фактично деградувати.
Отже, можна зробити висновок, усі критичні ситуації, що постають у нашому житті повинні долатися, звісно якщо ми, дійсно, цього хочемо. І долаючи кожну проблему, наближуємося до свого олімпу, який у кожного з нас різний.
Вздовж дороги..............
Ответ:
ниже
Объяснение:
*громкий смех* серьезно, это так смешно смотреть на то, что ссора вышла из какой то неудачной шутки.
Я прокинувся вдосвіта від якогось невиразного гулу.Кинувся до вікна. Крізь світанковий морок побачив, як гойдаються дерева під могутніми ударами рвучкого вітру. Почув, як важко й нестримно стугонить море. Уночі почався шторм.Заснути я вже не міг. Я люблю море завжди, а надто, коли воно штормить. Одразу ж вирішив, що в школу виберуся з дому раніше, щоб ще завернути до берега та помилуватися штормом.Ледве діждався, поки повставали тато й мама. Мама почала готувати сніданок, але мені не терпілось. Коли спішиш, то й п’ять хвилин здаються тобі вічністю.Під яскравим ранковим сонцем, під зовсім чистим, без жодної хмаринки небом від берега і до молочно-синьої смужки небосхилу гойдалося море. Гналися одна за одною високі хвилі. Вода була в одному місці<span>темна, в другому — сіро-зелена, а в третьому — чорно-синя. Коли по ній пробігав дужий і пружний вітер, вона швидко міняла свої кольори. Схоже було, ніби поверхня води знизу, з самих морських глибин, освітлюється різнобарвними вогнями.Бувають шторми з чорним низьким небом, з важкими кошлатими хмарами, з густими й холодними дощами. Тоді море — темне, люте і неприступне.А це був сонячний шторм. Сонячний і іскристий. Вода манила до себе. Хотілося роздягтись і кинутись в оту веселу, дзвінку водоверть.Водночас два предмети привернули мою увагу. Перший — то парусник, що йшов з моря. Я впізнав парусно-моторну шхуну «Зоря», вона часто погойдувалась у бухті на якорі або на тросах біля причалу. Але зараз цей парусник, немов велетенський птах з білими крилами, стрімко мчав до берега. Вітер і хвилі гойдали його, клали на обидва борти, він занурювався носом глибоко у воду, провалювався серед хвиль так, що було видно лише вершечок клівера, а згодом знову вискакував на гребінь хвилі і линув-линув на всіх парусах.<span>Друге, що привернуло мою увагу, був собака. Великий каштановий собака з красивим пухнастим хвостом. Він стояв на причалі і безвідривно дивився у море, на парусник</span></span>
Веселий-сумный
Хворий-здоровий
Бiдний-богатий
Лiнивий-працьовитий
Високий-низький