Сьогодні я десь прочитав , що людям влативо змінюватись - це дуже зацікавило мене і я вирішив запитати у мами
- Мамо , а люди можуть змінюватись ? - запитав я
- Так звісно , усі змінюються і ти колись змінешся - відповіла мені мама.
- Але як ?
- Людей навчають, перевиховують , без віри у змінність жити було б мабуть не цікаво і нудно.
- А коли я змінюсь ?
- Коли захочеш цього сам!
- І кожен так може змінитись?
- Кожен хто захоче - упевненим голосом сказала мама
- Дякую
-Прошу...
Якось так
<span>ліжко - ліж-корінь, к- суфікс, о-закінч
листячком - лист-корінь, ячк-суфікс, ом-закінч,
росою -рос-корінь, ою-закінч
калачиком - калач-корінь, ик- суфікс, ом-закінч,
гілочок</span> -гіл-корінь, оч- суфікс, ок-закінч
Зерно-зерновий,
береза-березовий
поле=польовий
зелений-зеленiти,
високий-височенний
ходити-ходьба,ходовий
писати-письменник,
читати-читальний,
Живий куточок Твір-опис<span>Влітку багато дітей гостять у своїх родичів: хто в селі, хто в іншому місті. Я часто відвідую свою тітку, і цього літа я гостила у неї близько місяця. Дні тягнулися поволі і одноманітно, здавалося, що жара долатиме нас вічно. Але один день у мене залишився в пам’яті. Моя подруга Олена запропонувала сходити в Палац для дітей і подивитися «Живий куточок». В порівнянні із задушливими вулицями міста Палац для дітей здався нам раєм. Перше, що я побачила, – це акваріуми з незвичайно красивими рибками. їх різноколірна луска переливалася всіма барвами веселки.<span>Рибки підпливали до скла і дивилися на нас, беззвучно відкриваючи роти, потім раптом різко спливали в глиб акваріума, витончено виляючи хвостами і плавниками. Краса рибок, їх плавні рухи привели мене в стан спокою і утихомиреності. Але тут мій погляд впав на крокодила. Його очі здалися мені сумними. Ми з подругою пішли далі. У іншій кімнаті були різні тварини і птахи. Крупна і різноколірна папуга щось обурено кричав при наближенні людей. Тут же була мавпа, яку теж турбувало наближення людей, вона голосно кричала. Решта мешканців куточка спокійно реагувала на нас. Товстенькі морські свинки крихітні хом’яки давалися в руки, їм подобалося, коли їх гладили. Ми вийшли з Палацу для дітей, і день здався мені не таким нудним. Спілкування з тваринами принесло велике задоволення. Відчуття спокою і втихомиреності не покидало мене весь день. І досі я часто згадую свої відвідини «Живого куточка».</span></span>