<span><span>ДатаПодія</span><span><span>3 грудня 1722Народився в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. Батьки відзначалися побожністю, миролюбством, гостинністю, чесністю. Зростаючи у середовищі мудрої праведності, їхній син з ранніх літ відзначався схильністю до зосередженості на своєму внутрішньому світі, твердістю духу, великим бажанням до науки і знань.</span><span>1738Батьки віддають Григорія на навчання до Київської академії. Досить швидко він став виділятися успіхами серед своїх однолітків.</span><span>1742Його запрошують до придворної співацької капели в Петербург. Після двох років перебування у північній столиці він повертається продовжувати перерване навчання.</span><span>1750Трапляється нагода вирушити у тривалу поїздку за кордон, з якої Григорій Савич скористався. Він відвідує Австрію, Словаччину, Польщу, Німеччину, де знайомиться з життям тамтешніх народів, вивчає їхні звичаї і ближче знайомиться з культурою, передовими філософськими ідеями, літературними течіями. Безсумнівно, ця подорож справила надзвичайно важливе значення на формування поглядів майбутнього філософа.</span><span>1753Г.Сковорода займається педагогічною діяльністю. Працює в Переяславському колегіумі, де запроваджує багато новаторських ідей, чим, звісно, викликав невдоволення багатьох. Саме за недотримання усталених методів викладання його звільняють від цієї діяльності.</span>Після цього Г.Сковорода тривалий час працює придворним учителем у поміщика Степана Томари на Переяславщині. Він довго не погоджувався на таку службу, але, хитрощами заманений і заведений до панської садиби, змушений був усе-таки пристати на непривабливу пропозицію. Любов, привітна приязнь, якою відзначався колишній вельможа, більш за все впливали на Григорія Савича. Залишаючись при дворі, він був сповнений щиросердним бажанням стати корисним людям. Ці роки відзначилися поглибленим зближенням з життям народу, його внутрішнім єством, і це допомагало йому у пізнанні як самого себе, так і навколишнього світу. Часто у вільні від основних обов’язків години він мандрував околицями села: гаї, діброви, поля були співрозмовниками або співучасниками його роздумів.<span>1759-1769Г.Сковорода працює як викладач поетики і етики в Харківському колегіумі. Протест і несприйняття схоластичних догматів навчального процесу послужили причиною його звільнення. Понад чверть століття, «переповнюючись живим відчуттям істини», мандрує він містами і селами Лівобережної України, часто перебираючись і в сусідні губернії, даруючи народові знання й досвід духовного самопізнання.</span><span>1753-1785Сковорода пише переважну більшість своїх поетичних творів, що склали збірку «Сад Божественних пісень».</span><span>9 листопада 1794<span>Помер він в селі Пан-Іванівці (нині — Сковородинівка) на Харківщині. Перед смертю поет i філософ заповідав поховати себе на підвищенні біля гаю, а на могилі зробити напис: «Світ ловив мене, та не спіймав». Таким чином Г.Сковорода ще раз заявив про свою відданість духовному спасенному життю перед земними суєтністю і марнотою.</span></span></span></span>
1)Звідки ви берете натхнення для віршів?
2)Як ви пережили стільки подій у своєму житті?
3)Чи було у вас кохання?
4)З ким із ваших братів/сестер ви товаришували найбільше?
5)Ви пишалися коли-небудь собою?
Мій улюблений міф
Міфами називаються давні оповіді про створення світу, походження людини, про діяння богів та героїв. Вони були складені ще за часів, коли людина не могла пояснити виникнення світу, появу людини на Землі, явища природи через брак знань.
Одним із найпопулярніших міфів Давньої Греції і сьогодні залишається міф про могутнього напівбога Геракла, найбільш шанованого греками героя. Про нього створено цілий цикл міфів, у яких описано його життя: від чудесного народження до самої смерті. Народився Геракл у сім'ї смертних людей Алкмени та Амфітріона, онука славного Персея. Але батьком його був сам верховний бог Зевс. Він хотів, щоб його син володарював над усім своїм родом. Та ревнива Зевсова дружина Гера зробила так, щоб влада дісталася іншому представнику цього роду - Еврісфею. Тоді Зевс укладає з Герою угоду: Геракл буде під владою Еврісфея, доки за його наказом не здійснить дванадцять великих подвигів. Після цього він стане вільним та безсмертним. Так могутній герой дістав своє ім'я - Геракл - той, хто звершує подвиги через утиски Гери.
Мені дуже подобається цей міфічний герой. Він хоробрий, сильний, сміливо йде до своєї мети, незважаючи на перешкоди. Особливо мені сподобалась оповідь про шостий подвиг Геракла "Стайні царя Авгія".
Світлоносний бог сонця Геліос дав своєму синові Авгію величезні багатства. У нього були численні табуни. За наказом Еврісфея Геракл повинен був очистити від гною стайні царя Авгія. Геракл запропонував Авгієві очистити за один день усі його величезні стайні, якщо той погодиться віддати десяту частину своїх табунів. Авгій погодився, бо йому здавалося, що неможливо виконати таку роботу. Геракл повалив дві протилежні стіни, що оточували стайні, і відвів у них воду двох річок. Вода цих рік за один день винесла весь гній зі стаєнь, а Геракл знову звів стіни. Коли герой прийшов за винагородою, то цар не віддав йому обіцяного. Але через кілька років, уже звільнившись від служби Еврісфеєві, Геракл помстився цареві Еліди. Він із великим військом переміг царя Авгія у кровопролитній битві. Після перемоги Геракл приніс жертви олімпійським богам і встановив олімпійські ігри, які й проводились греками із того часу кожні чотири роки.
<span> Найбільше в міфі про шостий подвиг Геракла мені сподобалось те, що герой при здійсненні його виявив не тільки силу, а й кмітливість.</span>