<span>Мета: охарактеризувати образи героїв твору, з’ясувати їх</span><span>Ідеали, прагнення і вчинки, духовні цінності, роль у відтворенні історичного колориту епохи та станової психології окремих суспільних верств; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість; вміння оцінювати прочитане, критично і логічно мислити, висловлюючи виважені власні міркування; виховувати почуття пошани до творчості П. Куліша, любов до Вітчизни, прищеплювати пізнавальний інтерес до історичного минулого рідного краю.</span>
<span>1.Повiсть "Зачарована Десна" - лiрична розповiдь про дитячi роки хлопчика Сашка. Але чи можна назвати ïï повнiстю автобiографiчною? Менi здається, що цей твiр дещо схожий на легенду про бiдне дитинство великого письменника, адже писав його Довженко в часи, коли соцiальне походження мало неабияке значення i згадка хоча б про якийсь достаток батькiвськоï сiм'ï могла призвести до небажаних наслiдкiв. I тому письменник так майстерно перемiшав правду, напiвправду i вигадку.
</span>
Притча<span> — </span>це<span> невеликий повчальний розповідь в дидактико-</span><span>алегорично жанрі літератури, що несе в собі моральну чи релігійну мудрість.
</span>У творі йдеться про дівчинку Анну з «шістсот якогось року», яку судять у Вишгороді за дивний «гріх»: з багряних кленових листочків «вона робила … кольорові миші», як повідомляє суд сусід-скаржник. Від тієї забави немає спокою, каже сусід: «чаклунка Анна збила з пуття його дітей», які забули про свої цяцьки, адже тепер «вночі їм сняться миші кольорові». Змальована кількома колоритними штрихами сцена суду оголює суть конфлікту й морального змісту вірша: зіткнулися неповторність і стандарт. Власне, дівчинку Анну судять за те, що вона — з її незрозумілою для оточення яскравою фантазією — не така, як усі. Фантастичне закінчення вірша змушує задуматися про вічні істини, про нас самих, нашу здатність протистояти уніфікації і насиллю над індивідуальністю.
<span>З давніх-давен люди складають пісні про своє життя й працю, про
важливі події країни. Згодом учасники цих подій вмирають, але
залишається пісня. Вона не забувається. її продовжують співати люди.</span><span>І тут перед нами оживає героїчна історія українського народу, його
гордий нескорений дух, безмежна відданість своїй Батьківщині </span><span>В історичних піснях розповідається
про боротьбу нашого народу з турецько-татарськими нападниками, які часто
спустошували міста і села, розправлялися з людьми. Захисниками українського
народу в ті далекі часи були козаки. Вони не шкодували свого життя, обороняючи
рідну землю. </span><span><span> У </span>пісні
"Ой Морозе, Морозенку" розповідається про героїчну боротьбу
українського народу проти панської Польщі. Очолив цю боротьбу Богдан
Хмельницький. Головною силою у цій війні були селяни. Інколи їм допомагали
кримські татари. Але були випадки, коли татари робили грабіжницькі набіги на
міста і села України. </span><span> Мелодія цієї пісні сумна,
бо то за Морозенком вся Вкраїни плаче. Морозенко — славний козак, бився до ночі
глухої. Бій тривав довго, козаків полягло багато, але ворогів — утроє більше.
Морозенка замордували ворогі прокляті. Загинув Морозенко, але пам'ять про нього
житиме вічно. А пісня про нього є заповітом мужності й вірності рідній землі. А
скільки ще є таких пісень. У них відбилась безсмертна і жива історія нашого
народу, справжній характер України.</span><span> </span>
Я б хотів мати такого друга тому що, він виправляв свої помилки та у разі не небезпеки друзів рятував їх
Григір Тютюнник навмисно обирає зиму як тло подій. Бо саме взимку є холодна тиша, тиша і сніг. їх подовгу слухає вразливий Олесь, замість того, щоб жити за правилами, написаними іншими І" людьми, бо вони йому не підходять.
<span> Він не розуміє, чому потрібно робити те, чого не хочеш. Наприклад, малювати глек тоді, коли йому цього не хочеться і коли це йому не потрібно (вчителька, яка викладає малювання, не знає як поводити себе: відстоювати професійну принциповість чи поступитись перед незвичайним учнем). І лише в тих випадках, коли його бажання співпадають з тим, що потрібно робити, здійснюються якісь з'єднання г з оточенням. </span>
<span> Благородний Олесь не сприймає сувори закон буття "або ти, або тебе" і не хоче жити за ним. Замріяний, він вибачає, коли з ним по-водяться несправедливо і огидно. Енергійний та експресивний однокласник Федько Тойкало вдарив його, але Олесь не став заводити бійку, лише повернувся і пішов. Але одразу вибачив і був дуже радий - теж незвична для нас реакція - коли Федько, відчувши, що зробив неправильно, ні за що вдаривши Олеся, вибачився і навіть у знак примирення дав Олесю пирога. </span>