Олег — разумный и справедливый владыка,
«могущий воитель», славной победой прославивший своё имя. По преданию,
князь Олег мужественно сражался с хазарами, овладел столицей
Византийской империи — Константинополем (русские называли его Царьград).
Уходя оттуда, в знак победы он прибил на воротах города свой щит.
«Вдохновенный кудесник» предсказывает князю Олегу будущее. Из его речи
мы узнаём, что князя ждёт «дивная судьба», которой «завидует недруг».
Олегу помогает «незримый хранитель», поэтому «под грозной бронёй» он не
ведает ран. Ни «синего моря обманчивый вал», ни праща, ни стрела, ни
«лукавый кинжал» не страшны князю.
Ответ: 1. <em>Володимир Сосюра "Осінь"</em>
<em>4.-</em>
<em>5.-</em>
<em>7. Вірш, пейзажна лірика.</em>
<em>10. Провідний мотив: Відтворення осені, як явища природи.</em>
<em>12.-</em>
<em>13.Епітети: печальні, синій, пустиних, жовтокоса, холодну, синьока, золоті, чорного.</em>
<em>Постійні епітети: баскім коні, берізка біла. </em>
<em>Метафора: "покора розлита" "В.яне все довкола, як пройдуть копита" </em>
<em>Персоніфікація(Оживлення неживого предмета, надання йому людських рис): "обривае вітер пелюстки", " їде осінь", "вітер пелюстки розкида", " берізка мерзне"</em>
Объяснение:
<span>1.Прочитай вірш напам’ять. — На пам’ять він подарував мені книжку.2.Всередині щось дуже заболіло. — Це правило шукай в середині розділу.3.Зауважую вам востаннє. — Вони постукали в останнє вікно.4.Ми чуємо це вперше. — Зайдемо в перше село.5.У нас чимало є досягнень. — Чи мало вам допомагали?</span>
Мирослава- це головна героїня повісті Івана Франка <<Захар Беркут >>, дочка боярина Тугара Вовка. Головна героїня закохана в Максима Беркута.
Портрет, зовнішність Мирослави:
Портрет змальовано народно- поетичними засобами. Її тонкий стан порівнюється з тополею; цитати:
<< вона звинна як вивірка>>, << рум'яніється, як рута>>, в неї << чорні палкі очі>>
Вона зображує своїм образом: Волю, гордість і патріотизм, до своєї батьківщини.
<span>Календарно-обрядові пісні - це вид усного фольклору, який пов'язаний з традиційними обрядами. На ранніх ступенях історичного життя людського суспільства календарно-обрядові пісня грала важливу роль, а в області мистецтва займали пануюче положення. Після самих початкових стадій людського гуртожитку, переживши період безрелігіозністи, словесний текст був імпровізований, нестійкий, такий, що підкорявся музичному ритму, що був підказаний ритмом колективних фізичних робіт. Календарно-обрядові пісні відображали соціальні відносини, що відлилися у форму традиційних звичаїв. Світогляд, що склався, привів до виникнення традиційних обрядів і релігійних церемоній. Згодом календарно-обрядові пісні досягли величезного розвитку.
Якщо узяти східнослов'янську обрядово-календарну поезію, то ми побачимо, що сільські обряди, ігри, пісні хороводів до найостаннішого часу зосереджувалися навколо церковних свят: Різдва, Масниці, Паски, Трійці і інших. Не дивлячись на узгодження з християнськими святами, релігійний характер селянських обрядів зберігся і до цих пір.
«Святки» — це народження Ісуса Христа, до його хрещення. Святки справлялися 25 грудня. Зустріч Святок — це складний ритуально-побутовий комплекс обрядів. У Святках було поширено «піддонне ворожіння». У Святках чоловік поминав культ предків і здійснювався обряд, який називався «калядки»або «авсени», або «таусени», або «виногради». Молоді люди, які здійснювали цей обряд, називалися калядовальщиками. У нагороду за їх пісні і танці їх пригощали спеціальним ритуальним печивом, яке називалося «корови» або «козюльки». Але перед цим вони співали так звані «щедрівки»:
Щедрик, щедрик, щедрівочка,Прилетіла ластівочка,Стала собі щебетати,Господаря викликати:— Вийди, вийди, господарю,Подивися на кошару,Там овечки покотились,А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,Будеш мати мірку грошей.Хоч не гроші, то полова,В тебе жінка чорноброва.Щедрик, щедрик, щедрівочка,Прилетіла ластівочкаДля зустрічі весни пекли печиво у вигляді журавля. Діти брали це печиво і йшли на пагорб, звали весну і птахів. Потім це печиво діти з'їдали. Перших птахів годували хлібом. Після цього обряду наступав інший обряд — «Масниця».
«Масниця» — це рухоме свято. Святкувався він за 8 тижнів до Великодня. Масниця була рясна їжею. Обряд Масниці втілював кінець зими, початок весни. Масницею була або людина, або чучело. Як правило, чучело катали по селу, співали пісні і водили навколо неї хороводи. В кінці свята Масницю спалювали. Ритуальним блюдом цього свята були млинці, що втілюють сонце. Останній день Масниці був днем пробачення, коли люди прощали зло та вибачали образи один одному. З весною було пов'язано початок сільгосп робіт. Першу борозну і початок сівби необхідно було починати в певний день. Першу борозну заговорювали, заговорювали і землю, і зерна на великий урожай. У певний день здійснювали і перший вигін худоби, його так само заговорювали.
Обряд «Івана-купала» здійснювали перед святом, яке наголошується в літній день сонцестояння 22 або 24 червня. Цей обряд присвячений богові Сонця і пов'язаний з культом води. У ніч на Івана-Купала всі відправлялися до лісу у пошуках заповітної квітки папороті, яка розцвітала тільки в цю ніч. З дня Івана-Купала дозволялося купатися в річці.</span><span>
</span>
