Шановний, Юрко.
Ти звичайно гарний міський хлопець. Але у мене до тебе виникли претензії з приводу твого поводження і я хочу щоб ти зважив на них. Ти брехливий і жорстокий; грубий у ставленні до Тосі; байдужий до страждань качки-матері та її дітей; хвалькуватий та підступний. Це дуже погано! І навіть схоже на уособлення людської жорстокості. Тому, я засуджую твої вчинки і вимагаю від тебе переглянути власні погляди. Тося дуже гарна дівчинка і я бажаю вашог примирення. Ти можеш написати їй листа або приїхати самотужки і порохати вибачення. І дійсно більше так ніколи не чинити.
З повагою, добродійка.
Ну це ж конкурс треба самому писати, а то в тебе буде такий тві і в когось)
Від покоління до покоління, із уст в уста, із книжки в книжку передаються оповіді про Григорія Сковороду. Його життєпис складали письменники, історики, філософи, а окремо від них із переказів і легенд творила привабливий образ багатюща поетична уява народу.
Те, що залишив він нам у спадщину, — це цілюще, життєдайне джерело, з якого черпають наснагу ще десятки поколінь. Григорій Савич Сковорода до самої смерті був мандрівним філософом, дав рідкісний приклад гармонії слова і діла, науки і життя. Він навчав, як жив, а жив, як навчав. Цей видатний просвітитель усього себе присвятив високій і благородній справі духовного пробудження українського народу.
Щастя... А що таке щастя? Для одних — це багатство, кар'єра, а для інших? На мою думку, щастя залежить від особистості, вона його кує протягом усього свого життя. Чимало є художніх творів і наукових трактатів, які по-різному пояснюють, у чому щастя людини.
Український філософ і просвітитель Григорій Сковорода вбачав щастя у праці, єднанні з природою, в чесному житті, у душевній злагоді із самим собою, у вільній і незалежній державі.
Видатний мислитель розвинув ідею "сродної праці", тобто такої, яка відповідає нахилам і здібностям людини. Саме в улюбленій праці бачив письменник єдиний засіб досягнення щастя. Коли людина працює за покликанням, тоді вона принесе найбільше користі суспільству, і така споріднена праця робить її по-справжньому щасливою.
Пропоную скласти таку казку під назвою "Зустріч із Вечором":
Одного
зимового дня ми з товаришами дуже довго гуляли на вулиці. Ми катались
на санчатах і грали в сніжки. Ми й не помітили, як минув час. Взимку
темнішає дуже рано. Коли ми зрозуміли, що вже настав час вертатись
додому, було вже дуже темно.
Я йшов дуже наляканий - це була моя перша
самостійна зустріч із Вечором. Кожен звук навколо лякав мене: скрип
дерев, крик птахів, гавкіт собак. Я йшов, пришвидшуючи хід. Зустріч із
Вечором справила на мене велике враження. Вечір такий таємничий та
загадковий... Прислухаючись до кожного шереху, я добіг додому. Там на
мене чекала тепла вечеря. Ось якою була моя зустріч із Вечором.
Мадам Аделія Бухеньах - це жінка, власниця цирку "Бухенбах", яка викупила Івана Силу із в'язниці під заставу за 50 тисяч для бізнесу. Після смерті чоловіка вона 20 років продовжувала його справу, тобто керувала цирком "Бухенбах".
