Він за словами дідуся Кауша «...добрий, правдивий, вірний!..». А також любить природу «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави — усе живе, усе для чогось призначене.». Планетник завжди спритний, працьовитий, цілеспрямований і наполегливий.
Ответ:
6 Вкажіть речення, у якому неправильно розставлені розділові знаки
а) "Той лиш пошани достоїн , хто мову шанує свою"- підкреслював Володимир Сосюра
7 Вкажіть речення, у якому правильно розставлені розділові знаки"
а) "Як гарно !"-сказала сестра.
8 Вкажіть речення , яке відповідає схемі А:"П?:
б) Тут поет запитав Хто там .,
9 Вкажіть схему , яка відповідає реченню Котра година запитує Михайлик:
в) "П"? - а
10 пряма мова береться :
а) в лапки
Объяснение:
Давным-давно на горе жил злой дракон. Рядом с этой горой находилась деревня. Жители очень боялись дракона, поэтому каждый год приносили ему жертву.
Однажды в эту деревню попал путешественник. Звали его Марко. Юноша оказался в этой деревне именно в тот день, когда жители должны были принести жертву. Марко узнал от жителей про Дракона и пообещал помочь. Он отправился к горе, а вместе с ним и девушка, которая должна была быть жертвой. Девушка показала ему дорогу и остановилась у входа в пещеру. Марко понял, что дракон внутри. Он зашёл.
В центре пещеры, окруженный алмазами лежал дракон. Существо зарычало на Марко и откинуло в сторону. Путешественник нащупал в воде меч. Он воткнул его в дракона. Монстр закатил глаза.
У входа в пещеру ждала Марко девушка. Она была счастлива видеть его целым. В деревне все обрадовались и устроили пир.
Тема: шанобливе ставлення до буфетного гнома який у всі століття живе в реальній дитячій уяві.
Ідея: возвеличення почуття пошани, любові до гнома як сімейної реліквії.
Основна думка: дитинство — це чарівний, дивовижний час кожної людини, коли вона сприймає все казкове, цікаве, навіть гнома, що «нашіптує … казки».
"Сирота Ярема, сирота убогий.
Ні сестри, ні брата, нікого нема.
Попихач жидівський, виріс у порогу,
А не клене долю, людей не займа.
Та й за що їх лаять, хіба вони знають,
Кого треба гладить, кого катувать:
Нехай бенкетують... у їх доля дбає,
А сироті треба самому придбать.
Трапляється часом, тихенько заплаче,
Та й то не од того, що серце болить.
Що-небудь згадає, або що побачить...
Та й знову до праці: отак треба жить.
Нащо батько, мати, високі палати,
Коли нема серця з серцем розмовлять.
Сирота Ярема, сирота багатий...
<span>Бо є з ким заплакать, є з ким заспівать;</span>"
