Я народиласяя в Україні, і мені безмежно дорога ця земля. Це і Тарасова гора під Каневом, це край дивовижної природи, край, де колись панували славетні козаки: сильні, мужні, красиві люди, а головне — вільні! Багатство України — це золоті пшеничні лани. Ось чому на нашому прапорі є жовтий колір, який і символізує безмежні лани пшениці. Другий колір на прапорі — блакитний — це чисте небо України. Любити свою Батьківщину — це значить не тільки пишатися її славною історією, але прагнути своїми діями ще вище піднести її велич, повсякчас дбати про втілення в життя світлих ідеалів. Україна має багато талановитих синів і дочок, які віддають усі свої знання, уміння, щедрість сердець рідній неньці. Кому зараз не відоме ім’я Великого Кобзаря — Тараса Шевченка, який вірив у те, що «оживе добра слава, слава України»? Хто не знає видатного Каменяра — Івана Франка, або українську дочку Прометея — Лесю Українку?! Виринають з небуття нові й нові імена, імена тих, хто любив рідну землю, хто вірив у неї й боровся за її щастя: Пантелеймона Куліша, Василя Симоненка, Василя Стуса і ще багатьох і багатьох. Ми вже досить дорослі, аби замислюватися про своє майбутнє, своє і своєї Батьківщини. Я прагну стати корисною для свого народу, вирости громадянином з активною життєвою позицією, хочу впевнено орієнтуватися в проблемах сучасності, бачити перспективи розв’язання цих проблем. Для цього насамперед треба вчитися, любити свою державу, щоб обрана професія принесла якнайбільше користі. Зараз, коли Україна все більше і більше скочується в розряд відсталих, слаборозвинених країн, їй дуже потрібні фахівці з новою свідомістю, патріоти, які б жадали не особистої наживи, а слави для своєї держави, її виходу на широкий європейський і світовий простір у ролі рівноправного ділового партнера. Усе частіше ми замислюємося над тим, чому живемо гірше від громадян цивілізованих держав. І звинувачуємо при цьому всіх: від керівника підприємства, закладу до президента. Та забуваємо, а може, і не знаємо того, що впродовж століть не мали держави, не мали свого правочинства, не мали законів, які не тільки були б виписані на папері, але й були дійовими. Я мрію, щоб врешті-решт по-справжньому запрацювали наші закони, щоб на краще змінилося наше життя, щоб Україна стала великою країною. І це буде залежати від нашого покоління, у деякій мірі особисто від мене.
Мені здається, що нема у світі людини, яка байдуже ставилася б до музики, адже в ній втілене все прекрасне, світле, добре і вічне. У нашій сім’ї немає музикантів-професіоналів. Усією родиною ми відвідуємо оперний театр імені М. Лисенка. Я дуже люблю слухати класичну музику Й. Баха, Л. Бетховена, В. Моцарта, Ф. Шуберта, Ф. Шопена. Музика завжди з людьми — і в радості, і в горі. Вона може не тільки впливати на наш настрій, але й проникати у внутрішній світ кожного з нас, відкривати для нас невідомі духовні пориви.
Мій улюблений композитор — Л. Бетховен. Саме в його творчості класична музика досягла своєї вершини. Мій улюблений твір — «Місячна соната» Л. Бетховена . Він цікавий тим, що сповнений глибокого ліризму. Спочатку музика звучить спокійно, тихо, ніжно, лиш де-не-де чуються насторожені звуки. Дуже вражає місце, коли звуки передвіщають негоду, що наближається. Спочатку тихо, а потім сильніше і сильніше звучать вони. Композитор переконує слухача, що вже буря. Потьмарилось небо, закривши свинцевими хмарами срібний місяць. Розбурхані хвилі піднімаються високо вгору, вдаряються об коріння і розлітаються тисячами краплин. Увагу привертає гуркіт грому, що чується в музиці. Вона ніби зривається з клавіш і летить у зал, наповнюючи його стогоном. Та враз грім зникає, і знову звучить ніжна мелодія. Яскраво ллється місячне сяйво в мою душу та звучать уже затихаючі тривожні звуки.
У своїй сонаті Бетховен передав боротьбу прекрасних і чистих почуттів людини з сірою буденщиною. Мелодія заворожує, примушує замислитися над життям і його швидкоплинністю. Сонату треба вміти слухати, треба навчитися сприймати і розуміти її виражальну мову. А розуміти виражальну мову музики треба так, як художню книгу, яку ми читаємо. Соната дарує хвилюючі душевні переживання. Я сприймаю її як щось дуже високе, іноді загадкове і незбагненне, але таке прекрасне.
Ось і прийшла весна у моє рідне місто(село).
У лісах вже розцвіли проліски. В садах тюльпани та нарциси. Птахи поприлітали з теплих країв та співають під вікнами. Дерева почали цвісти.Скоро замість квіток з*являться плоди. І не забаром буде літо.
Нарешті прийшла весна в мої рідні краї.
Ответ:
Первое, дети будущие гражданьи нашего государства.
Именно они будут строить и развивать экономику, культуру и науку в нашей стране.
Они носителинашего родного языка.
Если правильно воспитывать будущее поколение и они вырастут, то станут докторами, инженерами, полицейскими и тд..
Объяснение:
Проще говоря: чем больше в кладываем в образование детей, то профисион. кадров будет больше