Як я розумію вислів Людина- найвища цінність? я розумію що світ залежить від людини! Тому що є люди які допомагають світу "розвиватися", але є нажаль такі, які руйнують світ. лЮДИ ЯКІ ДОПОМАГАЮТЬ СВІТУ- ВОНИ вирощують рослини , які дають нам кисень, вирощують їжу, якою пізніше харчуються інші жителі нашої землі, розводять худобу. Проте люди, які руйнують наш світ, вони чинять неправильно: забруднють територію сміттям, вирубують дерева, руйнують мурашники... Таких несправидливих людей є дуже багато! Пригадаю, ти також хоч один раз у житті вбив якусь комаху або затоптав якусь рослинку. Ось, чому людина- найвища цінність. світ не може існувати без людей!
(це пояснення заголовку( продовження дивіться у тексті НАСТЬОНИ!!!!!!)
«Україна – це серце Європи» – цей вислів добре відомий багатьом нашим співвітчизникам, але не кожен в повній мірі розуміє, що він означає. Що тут мається на увазі – чи географічне розташування нашої країни, чи велика популярність серед народів Європи, чи то неповторний характер пересічного українця.
Насправді наша Україна є європейською країною не тому, що займає на карті Європи центральне положення, а тому, що наш народ з давніх-давен сповідує принципи незалежності і свободи, які притаманні багатьом народам інших європейських держав. Достатньо згадати лише окремі події яскравої історії українського народу, щоб переконатися в його прагненні до кращого майбутнього. Це й утворення Запорізької Січі з її волелюбством, і бунт проти кріпаччини, і протистояння репресіям у радянські часи, і боротьба проти численних утисків культури і мови в сучасній історії. Усього й не перелічиш.
Але найбільш яскравим фактом, який дає нам право називатися справжніми європейцями, є події 1991 року, коли український народ сміливо заявив про своє прагнення самостійно вирішувати долю Батьківщини, будувати сильну незалежну країну, нарешті мати можливість вільно спілкуватися рідною мовою. Тоді наш народ зробив свій єдиний вірний вибір, який довів нашим сусідам та іншим країнам: ми, як і інші європейці, бажаємо свободи і самостійності, а не одвічного рабства і залежності від інших країн. Тому можна з впевненістю стверджувати, що ми європейці не тому, що так склалися географічні умови, а тому, що ми маємо національне самоусвідомлення, відрізняємось прогресивністю думок і патріотизмом.
Проте вважати, що право називатися європейським народом ми отримали тільки завдяки притаманним нам рисах характеру, теж не зовсім правильно. Адже Україна багато століть йшла в ногу з усіма культурними і історичними процесами, що відбувалися в Європі. Неможливо перелічити усі факти, що підтверджують це, але деякі з них варто назвати.
Достатньо згадати хоча б розвиток української літератури. Наприклад, у XIX столітті в Європі панував реалізм, який зображував життя без будь-яких прикрас. В цей же час українські письменники теж збагачують нашу літературу реалістичними творами, які й досі мають велике суспільне і художнє значення. Так само, розквіт фемінізму у Європі на початку XX століття віддзеркалився у творах видатних українських письменниць Лесі Українки і Ольги Кобилянської, які прагнули захистити права жінок в тогочасному суспільстві. Та й потім відомі діячі літератури та інших напрямків діяльності досить швидко реагували на прогресивні і культурні зрушення, що відбувалися в західних країнах.
Сучасні і політичні процеси, що відбуваються зараз в нашій країні, тільки підтверджують нашу спрямованість до Європи, адже недарма відчутна орієнтованість нашої освіти, економіки, медицина та інших галузей нашого життя. А вільний розвиток демократії і утвердження свободи слова доводять не тільки нам самим, але й усьому світу: ми – європейці! Та не треба думати, що ми забули шевченківське «…свого не цурайтесь», адже українці, будучи європейською нацією, завжди пам’ятатимуть про свої національні корні
В середині нашого міста установили пам'ятник Лесі Українці.
Всередині яблуко було ще зелене.
На зустріч (іменник + прийменник) мій брат запізниться. Назустріч (прийменник) нам йшов якийсь кіт. Ми вийшли один одному назустріч (прислівник)
Вчителька довго дивилася услід (прийменник) своєму учневі.
<span>Услід (прислівник) моїй подрузі чулися привітання з завершенням дев'яти класів.
</span>
Зимовий ранок
Одного чудового, сніжного ранку я прокинулась(-вся) від морозного , холодного подиху зими.Ця чарівна пані може і заворожувати сліпучою білизною своїх пухких , як покривало снігів, а може і завдати великої шкоди морозами, віхолами і хурделицями.Цю пору року обожнюють діти , милуються дорослі і згадують минулі роки люди похилого віку.Вона приносить з собою і радість , і смуток, і трохи печалі.
Дерева стоять зовсім голі,засніжені.Отак згадаєш їх улітку чи навесні- такі зелені, заквітчані.....Але обернешся і твій смуток розвіє юрба веселих і життєрадісних школярів, що не встигли повчити домашнього завдання, але скликали своїхм сміхом друзів і гайда на гірку - кататися на санях і лижах! Ото веселощів.Хочеш підійти до них і сміятися!
Небо затягнуте хмарами , з них наче сльози кпають маленькі білосніжні сніжинки,що кружляють у танці , ніжнолму вальсі зими. Ці принцеси надзвичайно симетричні і у кожної свій малюнок...Легкими рухами вони падають на вії,руки і перетворюються на краплинки води..
зима принесла на своїх крила і морозець, так притаманний їй,і веселощі від Новорічних свят і розва , і завороження її красою!