Я народиласяя в Україні, і мені безмежно дорога ця земля. Це і Тарасова гора під Каневом, це край дивовижної природи, край, де колись панували славетні козаки: сильні, мужні, красиві люди, а головне — вільні! Багатство України — це золоті пшеничні лани. Ось чому на нашому прапорі є жовтий колір, який і символізує безмежні лани пшениці. Другий колір на прапорі — блакитний — це чисте небо України. Любити свою Батьківщину — це значить не тільки пишатися її славною історією, але прагнути своїми діями ще вище піднести її велич, повсякчас дбати про втілення в життя світлих ідеалів. Україна має багато талановитих синів і дочок, які віддають усі свої знання, уміння, щедрість сердець рідній неньці. Кому зараз не відоме ім’я Великого Кобзаря — Тараса Шевченка, який вірив у те, що «оживе добра слава, слава України»? Хто не знає видатного Каменяра — Івана Франка, або українську дочку Прометея — Лесю Українку?! Виринають з небуття нові й нові імена, імена тих, хто любив рідну землю, хто вірив у неї й боровся за її щастя: Пантелеймона Куліша, Василя Симоненка, Василя Стуса і ще багатьох і багатьох. Ми вже досить дорослі, аби замислюватися про своє майбутнє, своє і своєї Батьківщини. Я прагну стати корисною для свого народу, вирости громадянином з активною життєвою позицією, хочу впевнено орієнтуватися в проблемах сучасності, бачити перспективи розв’язання цих проблем. Для цього насамперед треба вчитися, любити свою державу, щоб обрана професія принесла якнайбільше користі. Зараз, коли Україна все більше і більше скочується в розряд відсталих, слаборозвинених країн, їй дуже потрібні фахівці з новою свідомістю, патріоти, які б жадали не особистої наживи, а слави для своєї держави, її виходу на широкий європейський і світовий простір у ролі рівноправного ділового партнера. Усе частіше ми замислюємося над тим, чому живемо гірше від громадян цивілізованих держав. І звинувачуємо при цьому всіх: від керівника підприємства, закладу до президента. Та забуваємо, а може, і не знаємо того, що впродовж століть не мали держави, не мали свого правочинства, не мали законів, які не тільки були б виписані на папері, але й були дійовими. Я мрію, щоб врешті-решт по-справжньому запрацювали наші закони, щоб на краще змінилося наше життя, щоб Україна стала великою країною. І це буде залежати від нашого покоління, у деякій мірі особисто від мене.
Сидить баба на грядках, закутана<span> в хустках. (Капуста)</span> <span>В нашої бабусі сидить дід у кожусі, на печі </span>нагрітий<span>, без води </span>умитий.<span> (Кіт)</span> <span>Понад квіти </span><span>літаюча, </span><span>солодкий сік </span><span>збираюча, </span>зимою спить, літом бринить. (Бджола) <span>Стоїть дід над водою, </span>хитаючи<span> бородою. (Очерет)</span> <span>Стоїть хлопчик під пеньком, </span>вкривши<span> голову брильком. (Гриб)</span> Не розбивши<span> горщика, не з’їси кашки. (Горіх)</span>
багато н.в - багато р.в - багатьох з.в - багато д.в - багатьом ор.в - багатьма м.в - на багатьох
861 н.в - вісімсот шістдесят один р.в - вісімсот шістдесят одного з.в - вісімсот шістдесят один д.в - вісімсот шістдесят одному ор.в - вісімсот шістдесят одним м.в - на вісімсот шістдесят одному
На Тернопільщині росте багато (чимало) дерев-довгожителів. <span>Тут </span>є сто тридцять лип віком від ста п’ятдесяти до п’ятисот років, сто десять дубів, які уже давно відсвяткували своє століття. Одне з дерев-пам’ятників росте на околиці міста Бережани. Це шестисотрічний дуб. Його висота сягає двадцяти п’ятиметрів, в обхваті він більше семи метрів. У Суразькому лісництві можна побачити три велетенські дуби, кожному з яких – більше трьохсот п’ятдесяти років.
Просте: Настала осінь Складне: Українська пісня дзвенить у селі. З однорідним означенням: Прийшла осінь, яка принесла с собою ВАЖКІ, ШКІЛЬНІ дні та ЧАРІВНУ, ПРЕЧУДОВУ осінь.