Мій дім-моя фортеця. Цим небагатослівним висловлюванням ми маємо на увазі, величезний сенс. Коли ти в малому віці, ти не бажаєш жити за законами сім’ї. Але, подорослішавши, ти розумієш, що ці закони потрібні.
Це правила твоєї фортеці, твоєї родини, твого будинку. У кожній родині мають місце існування ті чи інші закони, свої традиції. Ти ростеш, виховувати у своїй родині, біля своїх батьків, брата, сестри, з їх допомогою ти отримуєш нове світосприйняття, по-новому сприймаєш все, що відбувається. Бачиш першу мамину посмішку, посмішку щастя.
У сім’ї, ти, любиш і ненавидиш, ненавидиш і любиш. Коли стаєш підлітком починаєш не любити, старшого брата і сестру. Минає півроку, і все знову по-старому. Ти знову їх любиш і скрізь і завжди з ними.
Потім років через 7-8 ти йдеш зі свого будинку, летиш з гнізда, де ти виріс. І, здається, ти радий цьому. Але проходить рік, другий і все ж тебе знову тягне в той старенький будиночок, до батьків.
Де ти жив до цього і де ти виріс, але змінити вже нічого не можна. Сім’я-це святе. У цьому будинку ти виріс, зробив перші кроки, сказав перше слово. І ти повинен і зобов’язаний, любити і поважати свою сім’ю, батьків. Так як саме їм ти зобов’язаний своїм життям.
Твій дім-це твоя фортеця і ти повинен його захищати
Птахи-невід"ємна частина природи.Вони не тільки прикрашають наше життя своїм барвистим виглядом, прекрасним співом, алей є охоронцями лісу. Птахи боряться зі шкідниками за кращий врожай. Якби зникли птахи, то це відразу позначилося б на навколишньому середовищі.Почали б гинути дерева, урожай на полях та городах.Тому ми повинні оберігати птахів, не нищити їх гнізда, не вбивати з рогатки, а будувати їм шпаківні та допомагати вижити холодними зимами.
Він мав абиякий вигляд.
Вона ходе абиде.
Вона співає абияк.
В його голові твориться казна-що.
Хто-зна як ми напишемо контрольну роботу.
Миколка сів казна-де.
Хто-зна до кого ми підемо кольодувати.
Даринка розповідала казна про кого.
Андрійко сказав аби до чого.
Щовечора, коли сонце повільно і величаво ховалося за високі гори на спочинок , в ліс непомітно і тихо приходила темна ніч. Тоді світлячок ледь чутно і поспішно вибирався на високий пеньок край лісової стежини. Він жваво, але обережно підіймав ліхтарик. Ліхтарик був зовсім крихітний. Та його жовтогарячі промінці всю ніч постійно і впевнено освітлювали стежину. По ній крадькома і безшумно ходили мешканці лісу, аж поки червоне сонце знову не з'являлось з-за шпилів далеких гір
Відповідь:
Пояснення:
Н. тисяча шістсот сорок вісім
Р. 1648-ми
Д. 1648-мому
Зн. 1648
Ор. 1648-мим
М. на 1648-мому
