Я хочу розповісти про видатного українського поета-лірика,байкаря Леоніда Івановича Глібова.Л.І.Глібов-класик дитячої літератури.Дитячі твори він підписував псевдонімом-дідусь Кенур.Він народився 5 березня 1827 р.в селі Веселий Поділ на Полтавщині.Навчався у Ніжинському ліцеї,згодом учетилював в початковій школі.В м.Чернігові розпочинає свою літературну діяльність.З 1863 по 1882 рр.виходять три його збірки байок.Помер Л.І.Глібов у м.Чернігові 10 листопада 1893 р.Найвідомішими байками є "Лисиця-жалібниця","Щука","Ведмідь-пасічник","Мірошник" та ін.Байки Л.І.Глібова спрямовані проти кріпосництва та нових капіталістичних відносин.
Я прочитав твір сліпий музикант. У ньому розповідається про хлопчика Петруся який народився з вадою зору. Мене найбільше вразило те що цей хлопчик не втрачав надії і от збулося митєве чудо хлопчик прозрів і знову осліп.
Перша збірка поетичних творів Тараса Григоровича Шевченка вийшла в світ у Санкт-Петербурзі 1840 р. під назвою “Кобзар”. Уже самою назвою книги автор засвідчив, що він виступає співцем народних мас. Після видання цієї збірки кобзарем стали називати самого Шевченка. Навіть сам Тарас Шевченко після своїх деяких повістей почавпідписуватися «Кобзар Дармограй».
Зі всіх прижиттєвих видань творів перший «Кобзар» мав найпривабливіший вигляд: хороший папір, зручний формат, чіткий шрифт. На початку книги знаходився малюнк Василя Штернберга: народний співак — кобзар із хлопчиком-поводирем. Успіх “Кобзаря” був величезний. Жодна з попередніх українських книжок не набула такого поширення. Численні рукописні списки з “Кобзаря”, які зберігаються в архівах та музеях, набагато збільшили “тираж” книги. Ця невеличка книжка з 8 творів молодого поета, недавнього кріпака, одразу ж поставила ім’я Шевченка на перше місце в українській літературі. Заборона й вилучення “Кобзаря” після арешту Т.Г. Шевченка 1847 р. зробили цю реліквію української літератури раритетом ще за життя поета. Повернувшись із заслання, не мав свого першого “Кобзаря” й сам автор. У світі збереглося лише кілька примірників «Кобзаря» Т. Шевченка 1840 року.
Посеред (прийменник) ріки (обставина, іменник) почувся (присудок, дієслово) оглушливий (означення, прикметник) тріск (підмет, іменник) криги (додаток, іменник)-i (сполучник) одночасно (обставина, прислівник) закричали
(присудок, дієслово)
вершники
(підмет, іменник)
, провалюючись у воду (обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, до складу якого входять дієприслівник, прийменник, іменник). Схема: [ ] - і [ ].
Речення розповідне, неокличне, складносурядне з єднальними відношеннями, що означають послідовність подій; 1 просте речення - двоскладне, поширене, повне, неускладнене; 2 просте речення - двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленою обставиною.
Коротшими стали дні, яснішим – небо. Шурхотить земля яскравим килимом з опалого листя. Дерева переодяглися в золотаво-червоні наряди. На південь відлітати зібралися птахи.Восени повітря прозоре, навіть дихається легше. І життя стишує свій шалений біг. Осінь – пора збору врожаю та підбиття підсумків. Колись у цей час для народів, що працювали на землі, розпочинався відпочинок до наступної весни.Сьогодні осінь – час розпочинати справи, ставати до роботи та навчання після літнього відпочинку, готувати оселі до холодів. Восени легше і працювати, і навчатися, бо прохолодна погода сприяє тому краще за літню спеку, весняну грайливість та зимові морози.<span>Ми любимо осінь за яскраві барви природи та довгоочікувані зустрічі з друзями, за повні грибів лісні галявини, стиглі плоди у садах та трохи сумний дощ за вікном.</span>