<span>1. </span>У такому
рядку обидві паралельні форми числівника є правильними:<span>
3) О. трьомастами шістдесятьма двома, </span>
Здравствуйте (наприклад)Олена Iвановна.З того часу як ми з вами бачились пройшло багато часу,але я нiколи не забував вас.Кожен день в моей пам'ятi вспливають картини тих дней,коли ви вчили мене i моiх однокласникiв чомусь новому.Менi часто здаэться,що тих моменiв нiколи не було,але ж фотографія нашого 4 классу напоменаэ менi що саме ви взяли велику участь в навчанні нас грамотності.в моэму сердцi залишаться назавжди то як ви мене ласкаво кликали до дошки росповiдати якийсь маленький вiрш.я пам'ятаю як сильно билось моэ маленьке сердечко,але ви мене заспокоювали i вселяли віру в те що я відповім краще всіх.Як кажуть багато вчетилiв що школа це 2 дiм,я ж могу заявити на весь бiлий свiт що ви наша 2 мати.тому що ви викладали нам не тільки уроки знань,але й уроки життя.ви вчили нас як слід поводити себе в тій чи іншій ситуації.за це я від чистого серця кажу вам величезне спасибі.я завжди буду пам'ятати вас, ваш голос і ваші розумні і правельнi думки!
Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними.
<span>Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом. </span>
<span>Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже прошепотіла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею». </span>
<span>Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.</span>
Давальний відповідає на питання ким чим сорочкою
<span>Де знайти таку тишу, щоб почути, як б"ється серце землі. Добре було б коли б саме тепер хтось заглянув до нас у гості, чи хоча б мама почала співати. Соломія міркувала, що коли брати ліворуч плавні мусять швидко суінчитичя... Зустрівся з ним та не сказав і с ким. Хто волю хоче вбити сам загине. Будинок буде готовий не раніше, ніж зарік - півтора.</span>