1.Запам’ятовування багатьох фактів – це одне, а їхнє розуміння – зовсім інше. 2.Дослідження показали, що для того щоб скласти окремі шматочки «мозаїки» воєдино, потрібно періодично робити паузи в процесі навчання та добре спати. 3.Цей висновок зробили медики в результаті серії дослідів на студентах, яким пропонувалося запам’ятовувати складні кольорові абстрактні картинки.
4.Дослід показав, що ті студенти, які в процесі експерименту робили тривалі перерви, запам’ятовували інформацію краще та ліпше, розбралися в складній системі чергування кольорів на картинках. 5.Ще кращі результати показали ті, хто знаходив час для денного сну.
Косі промені сонця вряди-годи виглядають в прорісах повстяних хмар. Сосна височить мовби якісь мідні витвори, якісь примари у зелених шатах. За нею сивіють огрядними стовбурами вікові дуби. Ще далі мерехтять молоді берези. Прорісі-місцевий, хмари - знахідний, витвір - називний, примара - називний, стовбуром - орудний, дуб - називний, береза - називний.
Вітер під кущем приліг.
2.Сьогодні пташка сіла на моє віконце
3.До його чудовой пісні навіть пташки,дерева і квіти прислухалися
Оленка:Привіт
Петрусь:Привіт
Оленка:Яку ти музику слухаєш?
Петрусь:Гарну
Оленка:Як це гарну?
Петрусь:Гарна - це та музика яка тобі нравиться, ти співаєш її, підходить в ритм і т.д.
Оленка:Спасибі шо сказав.
Петрусь:До, зустрічі!
Оленка:До зустрічі!
Рання Осінь
Прийшов вересень.
Сонце ще ласкаво та лагідно усміхається. Проте його проміння вже перестає гріти землю. Дні стають короткими та холодними. Повітря прозоре, легке, вмите частими осінніми дощами. Браму зеленого літа замикає багряна осінь. Золотяться березові гаї. Червоніють коралі горобини. Колосяться жовті ниви. Пшеничний край, наче писанка.
Рання осінь по-своєму гарна.