./Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
•Мовивши слово, треба бути йому паном.
•Слово до ради, а руки — до звади.
•Слово до слова — зложиться мова.
•Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
•Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
•Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
•Більше діла — менше слів.
•Будь господарем своєму слову.
•Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
•Від красних слів язик не відсохне.
•Від солодких слів кислиці не посолодшають.
•Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
•Від теплого слова і лід розмерзається.
•Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
На роботу з радістю а з роботи з гордістю. Не хвались мудрий мудрістю а сильний силою . Батьком - мати не хвались а хвались своєю честю.
Осінь. Вона тихо і непомітно піді йшла до нашого парку. Ми зразу відчули її прохолодний подих. Дерева стоять в тривожні задумі. Ось кремезні дуби , мов вартові. Осінь не торкнула їх своїм пензлем, але листя дуба якось по-особливому дзвенить, як бляшане. На березах ледь пожовкли листочки. Лиш ялини стоять пишні та зелені. Ми підійшли до нашої річечки. Вода в ній темна. А по її холодному плесу, мов золоті кораблики, пливуть кленові листочки. Над річкою схилилась горобина. Жовті листочки весело тріпотіли на вітрі, а кетяги ягід ще жовті, бо не було морозу, від якого вони червоніють. Прощаємось з красою осіннього парку. Повертаємось до школи, під ногами шарудить килимок першого опалого листя. Хороше, урочисто, і трішечки казково.
Голосистих птахів:солов*їв,жайворонків,горобців..
Щось знайшла, можливо підійде